Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання рішення міської ради недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 розміщеному на земельній ділянці площею 0,523 га, яка також належить їй на праві власності. Поряд з її будинком розташована неприватизована земельна ділянка площею 0,09 га, яка зазначена на схематичному плані як "сад" та якою вона користується з дня придбання будинку. У 2014 році вона звернулася до Чернівецької міської ради із заявою про надання їй в оренду вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, проте рішенням міської ради від 27 березня 2014 року їй було відмовлено у задоволенні заяви з тих підстав, що зазначена земельна ділянка знаходиться в зоні перспективної житлової забудови та не закріплена за її будинком. У квітні 2015 року вона дізналася, що рішенням Чернівецької міської ради від 27 березня 2014 року № 1176 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, якою вона користується, ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Посилаючись на те, що у міської ради були відсутні правові підстави для відмови їй у передачі вказаної земельної ділянки в користування, позивачка просила визнати п. п. 21., 21.1. рішення Чернівецької міської ради від 27 березня 2014 року № 1163 та п. 1.11. рішення Чернівецької міської ради від 27 березня 2014 року № 1176, недійсними.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку проте, що оскаржуване позивачем рішення міської ради є законним. Позивачка без належних правових підстав користувалася спірною земельною ділянкою і не набула права на неї, так як рішенням Чернівецької міської ради від 27 березня 2014 року на підставі заяви від 21 січня 2014 року відповідно до ст. 116 ЗК України право на земельну ділянку набув ОСОБА_5

Доводи касаційної скарги про те, що спірна земельна ділянка має належати позивачу безпідставні, оскільки придбавши 03 грудня 2013 року суміжну земельну ділянку ОСОБА_2 не набула права на спірну земельну ділянку, яка належала тоді до комунальної власності територіальної громади. У 2014 остання розпорядилася нею використавши повноваження, надані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) .

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.