Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором,

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором - мировою угодою, затвердженою ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 лютого 2010 року.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 369 354,30 грн заборгованості за договором (сума еквівалентна 21 000 євро за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення), а також 2 249,10 грн судового збору та 4 275 грн витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2015 року заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, просить рішення апеляційного суду Закарпатської області від 10 березня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав, що укладена між сторонами мирова угода є договором, укладеним у належній формі, а тому на підставі мирової угоди виникають цивільно-правові зобов'язання, які підлягають виконаю відповідно до положень ст. ст. 509, 525, 526, 541, 543 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що мирова

угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка укладається з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета позову, й по новому визначає суб'єктивні права сторін у справі та їх обов'язки не лише процесуальні, а й матеріальні (ч. 1 ст. 175 ЦПК України). ухвала суду, постановлена у цивільній справі, зокрема ухвала про затвердження мирової угоди, є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою (ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження"), однак для виконання ухвали від 24 лютого 2010 року ОСОБА_2 до державної виконавчої служби не зверталась.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись ст. 328 ЦПК України,

Відмовити представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.