Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Кузнєцова В.О.,

Наумчука М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення невиплаченої страхової допомоги при виході на пенсію, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення невиплаченої грошової допомоги при виході на пенсію.

На обґрунтування вимоги позивач посилався на те, що 30 травня 2014 року наказом директора Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 28 травня 2014 року № 51-00 його звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Однак відповідачем на порушення п. 4.10.3 колективного договору не було виплачено грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі 12 840 грн, які він просив стягнути з відповідача.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_2 грошову допомогу при виході на пенсію у розмірі 12 840 грн.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2014 року рішення Менського районного суду від 30 жовтня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що наказом Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 31 жовтня 2001 року № 17-к ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Менської міжрайонної виконавчої дирекції з 01 листопада 2001 року, а наказом від 23 травня 2014 року № 51-ос позивача звільнено з цієї посади з 30 травня 2014 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

ОСОБА_2 було проведено виплату грошової допомоги при виході на пенсію в розмірі 12 840 грн, що становить п'ять посадових окладів.

Положенням про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 грудня 2003 року № 127 (далі - Положення) передбачено виплату працівникам грошової допомоги при виході на пенсію, за умови звільнення з роботи з розрахунку місячного посадового окладу за кожен рік роботи у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді соціального страхування та профспілкових органах за умови повного або часткового фінансування працівника за рахунок коштів соціального страхування, але не більше 10 місячних посадових окладів.

Колективним договором Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2014-2015 року оплата праці працівників визначена відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , КЗпП України (322-08) та Положення.

Постановою правління Фонду від 05 березня 2013 року № 7 затверджено бюджет Чернігівського обласного відділення Фонду, а постановою правління Чернігівського обласного відділення Фонду від 28 березня 2013 року № 5 затверджено бюджет обласного відділення Фонду в розрізі робочих органів.

Витрати за статтею "Грошова допомога у разі виходу на пенсію" для директора ОСОБА_2 в сумі 25 680 грн були закладені до кошторису Менської міжрайонної виконавчої дирекції та затверджені вказаною постановою правління обласного відділення Фонду та наказами виконавчої дирекції обласного відділення від 15 січня 2013 року № 11-од та від 02 квітня 2013 року № 93-од.

Така сама процедура відбулася і при затвердженні бюджету відділення Фонду на 2014 рік.

Виконавча дирекція Фонду 16 вересня 2013 року за № 01-16-2472 надіслала листа про підготовку уточненого проекту бюджету Фонду на 2014 рік.

Менська міжрайонна виконавча дирекція не запланувала прогнозовані витрати за статтею "Грошова допомога у разі виходу на пенсію" на 2014 рік (лист від 04 жовтня 2013 року № 02-19/1045).

Постановою правління Фонду від 20 грудня 2013 року № 61 затверджено бюджет Чернігівського обласного відділення Фонду на 2014 рік, а постановою правління Чернігівського обласного відділення Фонду від 27 грудня 2013 року № 21 затверджено бюджет обласного відділення Фонду в розрізі робочих органів на 2014 рік.

Кошторис витрат за статтею "Грошова допомога у разі виходу на пенсію" погоджений та затверджений лише на сума 15 790 грн.

Під час звільнення позивача йому, відповідно до Положення, проведена виплата за рахунок асигнувань, в межах фонду оплати праці, передбачених у кошторисі Менської міжрайонної виконавчої дирекції на 2014 рік, тобто щомісячної премії за травень місяць (п. 4.3 Положення) та грошової допомоги при виході на пенсію (п. п. 6.5, 6.6 Положення).

Перерозподіл асигнувань може відбуватися лише в межах затвердженого кошторису міжрайонної виконавчої дирекції, і за рахунок інших міжрайонних виконавчих дирекцій або виконавчої дирекції обласного відділення Фонду кошти не можуть бути збільшені.

Відповідно до п. 6.6 Положення виплата матеріальної та грошової допомоги, передбачена п.п. 6.1, 6.2, 6.5 цього положення, здійснюється в межах фонду оплати праці працівників Виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів.

Згідно з п. 4.10.3 колективного договору виплата працівникам грошової допомоги при виході на пенсію, за умови звільнення з роботи, з розрахунку місячного посадового окладу за кожен рік роботи у Фонді соціального страхування України та профспілкових органах за умови повного або часткового фінансування працівника за рахунок коштів соціального страхування, а також за час роботи на виборній посаді, пов'язаній з питанням соціального страхування, але не більше 10 місячних окладів.

Оскільки колективним договором визначені заохочувальні і компенсаційні виплати, порядок і механізм виплат яких встановлений Положенням, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не зобов'язаний виплатити позивачу матеріальну допомогу у розмірі 10 місячних окладів, оскільки така виплата допускається у меншому розмірі, з урахуванням меж фонду оплати праці за рахунок асигнувань, передбачених в кошторисі Менської міжрайонної виконавчої дирекції на 2014 рік.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає положенням ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.