Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2014 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2013 року за нею, позивачкою, визнано право власності на 1/2 частину вказаного будинку у порядку спадкування за заповітом після смерті її брата - ОСОБА_6

Ураховуючи наведене, та те, що сторони добровільно вирішити спір не можуть, позивачка просила поділити в натурі житловий будинок та поділити господарські споруди, що відповідають розміру 1/2 частки кожної з сторін.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 50/100 частини будинку АДРЕСА_1 та виділено їй у власність визначені приміщення та будівлі всього на суму 96 729 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 50/100 частин будинку АДРЕСА_1 та виділено їй у власність визначені приміщення та будівлі всього на суму 96 179 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 зробити прибудову 1-6 площею 8,6 кв. м до приміщення 1-5 пл. 13 кв. м згідно схеми розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 (додаток № 3); зобов'язано ОСОБА_4 зробити прибудову 1-7 площею 5,7 кв. м до приміщення 1-2 площею 7,5 кв. м згідно схеми розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 (додаток № 3). Витрати по переобладнанню покладено на сторони. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 275 грн різниці в ідеальних частках. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з технічної можливості поділу спірного будинку та вважав найбільш доцільним другий варіант, запропонований експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи, як найбільш наближений до ідеальних часток сторін у праві власності на будинок та який потребує найменших затрат на переобладнання.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що висновок експертизи, на підставі якого проведено поділ спірного будинку в натурі, не можна вважати належним, оскільки у матеріалах цієї експертизи відсутні схема розташування та схема поділу між сторонами цих споруд, а також немає дозволу органу влади на заплановані переобладнання та перепланування.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки апеляційний суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що рішенням апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2013 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину спірного будинку з відповідною частиною господарськими будівлями і спорудами, належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ майна це питання вирішується судом.

Згідно роз'яснень, наданих судам у пп. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 (v0007700-91) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок", виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Відповідно до ст. 152 ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Вирішуючи такі спори, суд з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін на судовий захист повинен відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а у необхідних випадках: висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо, про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 січня 2014 року № 8076 було запропоновано три варіанти поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Запропоновані експертом варіанти розподілу спірного будинку та його переобладнання погоджено з відповідними службами Києво-Святошинського району Київської області, які не заперечують проти запропонованих експертом варіантів поділу спірного будинку.

Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 8 квітня 2014 року погоджено висновок судової будівельно-технічної експертизи та зазначено про потребу у переобладнанні житлового будинку із дотриманням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил.

Однак апеляційний суд вважав, що таке погодження є невідповідним, оскільки фактично рішення відповідних органів замінено висновками про можливість поділу будинку за певних умов.

Також апеляційний суд вважав висновок експертизи неналежним доказом, оскільки у ньому відсутні схема розташування та схема відповідного поділу між сторонами господарських будівель і споруд.

Однак апеляційний суд не врахував, що будівельно-технічна експертиза проводилася відповідно до обраних експертом методик та з фактичним виїздом експерта на місце дослідження об'єкту.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд зазначене не врахував та, піддавши сумніву висновок експерта, у порушення ст. 303 ЦПК України фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язку, не усунув недоліків суду першої інстанції та не виконав вимог ст. 152 ЖК УРСР та ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 316 ЦПК України фактично спір по суті не вирішив, право позивачки на судовий захист, гарантований їй ст. ст. 55, 124 Конституції України та передбачений ст. ст. 3, 4 ЦПК України, не забезпечив.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено, його рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 13 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.