Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" в особі Другої Одеської філії до ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості,

за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року,

У січні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк"), в інтересах якого діє Друга Одеська філія ПАТ "Укргазбанк", звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту № 266/К, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 290 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,9 % річних, з терміном погашення до 30 жовтня 2033 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем 30 жовтня 2007 року було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_5 передав в іпотеку ПАТ "Укргазбанк" трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки позичальник свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, утворилась загальна заборгованість у розмірі 2 517 295 грн 18 коп., яку із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Укргазбанк" в особі Другої Одеської філії суму заборгованості у розмірі 2 517 295 грн 18 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди на підставі поданих сторонами документів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно застосувавши норми ЦК України (435-15) , які регулюють кредитні правовідносини, дійшли до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року № 266/К, внаслідок чого утворилась загальна заборгованість в сумі 2 517 295 грн 18 коп. Наведені відповідачем доводи не спростовують висновків судів, а матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, наданих відповідачем у їх спростування.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.