Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М.,Парінової І.К., Ступак О.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на майно, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2014 року,

ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на майно.

В обґрунтування позовних вимог вказувало на те, що 25 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11157442000 (згідно додаткової угоди № 1 від 6 квітня 2009 року договору присвоєно реєстраційний номер 11157442001), за яким остання отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 74000,00 доларів США з терміном повернення до 25 травня 2014 року, який згодом було пролонговано до 25 травня 2024 року. В той же день, а саме 25 травня 2007 року, банком були укладені договір поруки № 1232157 з ОСОБА_7 та договір іпотеки № 54962 з ОСОБА_8, згідно з якими останні поручалися перед банком: перший - своїми грошами, а другий - своїм майном: будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, на якій розташований вищезазначений будинок.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за договорами, які укладені з відповідачами.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 умови кредитного договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 634629,89 грн, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з усіх відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 634629,89 грн, а також в рахунок погашення боргу звернути стягнення на передане в іпотеку майно ОСОБА_8 - будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,085 га під вказаним будинком.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2014 року позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково.

Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кредитну заборгованість за кредитом в розмірі 634629,89 грн, та судовий збір в розмірі 3441,00 грн, а всього - 638070,89 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитом у розмірі 634629,89 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку під ним, що належать ОСОБА_8; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів та встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2014 року скасовано рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2014 року в частині звернення стягнення на іпотечне майно та відшкодування судових витрат.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що 25 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11157442000 (згідно додаткової угоди № 1 від 6 квітня 2009 року договору присвоєно реєстраційний номер 11157442001), за яким остання отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 74000,00 доларів США з терміном повернення до 25 травня 2014 року, який згодом було пролонговано до 25 травня 2024 року.

Виконання відповідачем ОСОБА_6 своїх кредитних зобов'язань забезпечувалося договором поруки № 1232157 від 25 травня 2007 року, який укладено між банком і ОСОБА_7 та договором іпотеки № 54962 від 25 травня 2007 року, який укладено між банком і ОСОБА_8 Згідно з указаними договорами поручителі взяли на себе забезпечення виконання боржником її кредитних зобов'язань перед банком, а саме ОСОБА_7 зобов'язався відповідати своїми грошами, а ОСОБА_8 - нерухомим майном: будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за тією ж адресою.

Судами установлено і відповідачами не спростовано, що станом на 14 жовтня 2013 року у позичальника ОСОБА_6 наявна заборгованість на суму у розмірі 634629,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що боржник допустив порушення своїх кредитних зобов'язань, виконання яких було забезпечено договором поруки та договором іпотеки, а ПАТ "УкрСиббанк" відступив своє право вимоги за кредитним договором та забезпечувальними договорами на користь ПАТ "Дельта Банк", яке стало новим кредитором у зобов'язанні. Тому сума кредитної заборгованості у розмірі 634629,89 грн підлягає стягненню на користь позивача солідарно із боржника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7, а також в рахунок погашення кредитної заборгованості необхідно звернути стягнення на майно, яке є предметом іпотеки та належить майновому поручителю ОСОБА_8

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на іпотечне майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) відступлення права вимоги за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню, а оскільки матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення відступлення права вимоги за договором іпотеки № 54962 від 25 травня 2007 року і позивачем не надано жодних доказів відступлення права вимоги за вказаним іпотечним договором на його користь, то позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягають.

При цьому, з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції погодився.

З висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7 колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів касаційної скарги.

Касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" не містить доводів, які б обґрунтовували неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в частині позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з боржника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_7, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції в цій частині.

Проте, з висновками суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно погодитись не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідає з огляду на наступне.

Розділ І книги п'ятої ЦК України (435-15) регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема, положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Також, законодавством передбачені порядок та підстави зміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Відмовляючи у позові в частині звернення стягнення на іпотечне майно, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів відступлення права вимоги за договором іпотеки № 54962 від 25 травня 2007 року, яке відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) можливе при нотаріальному посвідченні договору відступлення таких прав.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку", положенням якої керувався суд апеляційної інстанції, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Матеріали справи містять докази укладення та нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.

Відповідно до підпункту 1.1. вказаного договору "право вимоги за кредитами" означає всі права вимоги продавця (ПАТ "УкрСиббанк") в якості кредитодавця по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи, в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця в якості кредитодавця за такими кредитними договорами), а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення за відповідними договорами забезпечення.

"Договори забезпечення" означають договори застави, договори іпотеки та договори поруки, перелічені у Додатку 1 (перелік прав вимоги за кредитами) зі всіма доповненнями, додатковими договорами та додатками до них (якщо такі є), що створюють забезпечення стосовно відповідних прав вимоги за кредитами.

Матеріали справи також містять нотаріально посвідчену виписку з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року із додатком 1(перелік прав вимоги за кредитами) до цього договору, у якому зазначено спірний договір іпотеки від 25 травня 2007 року, майновим поручителем за яким є ОСОБА_8

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно, суд апеляційної інстанції у порушення статей 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не врахував ту обставину, що договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами був нотаріально посвідчений та включав умови про відступлення на користь позивача вимог до осіб, які надають забезпечення кредитних зобов'язань боржника за відповідними договорами забезпечення, зокрема, за договором іпотеки від 25 травня 2007 року, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2014 року в частині позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2014 року скасувати в частині позовних вимог про звернення стягнення на іпотечне майно, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.