6-41894св14 Про захист права власності - 25.03.2015 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К., Ступак О.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеська міська рада, про захист права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року,

ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеська міська рада, про захист права власності.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником 1/2 частини будинку, що знаходиться в АДРЕСА_3. Відповідач є власником будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 розпочав самочинне будівництво, яке порушує її права, позивач просила суд задовольнити позов.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_7 привести будівлю, розташовану АДРЕСА_1 у первісний стан, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09 листопада 2011 року та технічного паспорту, виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості" від 09 червня 2011 року, шляхом знесення самовільно надбудованого поверху.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 07 серпня 2000 року відповідач набув у власність 1/100 (одну соту) частину дачної будівлі в ДБК "Соцпобуд", що знаходиться у АДРЕСА_3 та складається з літ. "Л1" - 1-3 - літне житлове, з прибудовами "Л5" та "Л8", господарських споруд "Л9" - альтанка, "Л10" - душ-вбиральня; №17-18 - огородження, XX - мостіння.

Пунктами 1, 3 рішення сесії Одеської міської ради від 26 січня 2001 року № 2062-ХХШ вилучено з користування дачно-будівельного кооперативу "Соцпобут" земельну ділянку площею 0,0350 га за адресою: АДРЕСА_3. Змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,0350 га за адресою: АДРЕСА_3, та надано її у тимчасове довгострокове користування строком на 50 років на умовах оренди гр. ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Висновком Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 березня 2001 року № 5/2001 - П "По робочому проекту будівництва житлового будинку гр. ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3" встановлено, що проект розроблений Інформаційно-технічним центром "Аргумент" (ліцензія ОД № 01090). Проектна документація розроблена у складі, передбаченим ДБН А2.2.2- 3-97. Цим проектом передбачається будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом на місці будівлі, що зноситься. Техніко-економічні показники за проектом будинку складаються: - площа забудови будинку - 69,48 кв.м; - загальна площа будинку - 151,0 кв.м; будівельний об'єм будинку - 634,0 кв.м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Одеської міської ради видано дозвіл від 26 червня 2001 року № 32/01 відповідачу на виконання будівельних робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_3 на підставі проектної документації. Термін дії дозволу до 01 червня 2002 року.

09 червня 2011 року комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" складено технічний паспорт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, який складається з літ. "А" - двоповерховий житловий будинок, загальною площею 159 кв.м; літ. "Б" - гараж; літ. "В" - господарський блок. Для виготовлення техпаспорту проект не пред'явлено, про що свідчить відмітка комунального підприємства.

Декларацією про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК в Одеській області від 26 серпня 2011 року № ОД 15211033653, наказано вважати житловий будинок по АДРЕСА_3 закінчений будівництвом та готовим до експлуатації. Дата початку будівництва 2001 рік; дата закінчення - 2002; строк введення об'єкта в експлуатацію 2011 рік. Пункт 15 цієї декларації встановлює, що на об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 жовтня 2011 року № 913 домоволодінню, яке розташоване по АДРЕСА_3, власником якого в цілому є відповідач, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

Свідоцтвом про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09 листопада 2011 року, посвідчено, що об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому, дійсно належить гр. ОСОБА_7, на праві приватної власності. Об'єкт в цілому складається з будинку літ. "А", загальною площею 159,1 кв.м, житловою площею 114,2 кв.м, гаражу літ. "Б", господарського блоку літ. "В", відображених у технічному паспорті від 09 червня 2011 року.

Як зазначено представником відповідача у запереченні на позов, ОСОБА_7 у травні 2013 року продовжив будівельні роботи та відповідно до проекту добудував мансардний поверх, що стало приводом для звернення позивачки до суду із відповідною позовною заявою про зобов'язання відповідача привести належну йому будівлю у первісний стан, відповідно до свідоцтва про право власності та технічного паспорту станом на 09 червня 2011 року, шляхом знесення самовільно надбудованого поверху.

Листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 09 серпня 2013 року № 03/01-6490 повідомлено, що за період з 01 січня 2008 року та по даний час Інспекцією дозвіл на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 не надавався. Декларація/повідомлення про початок виконання підготовчих/будівельних робіт не реєструвалася.

Згідно статті 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Відповідно до статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що проведення відповідачем робіт з самовільного будівництва надбудови (мансарди) без належним чином затвердженого проекту будівництва і без отримання відповідних погоджень та дозволів є потенційно небезпечним, так як проведення таких робіт здійснюється без контролю з боку відповідних органів та служб, що в свою чергу є порушенням діючих архітектурно-будівельних, протипожежних, санітарних норм. Вважаючи, що позивачем доведено порушення її прав будівництвом надбудов (мансарди), суд дійшли висновку про задоволення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_7 знести самовільну надбудову.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, будівництво будинку відповідача за адресою: АДРЕСА_3 ведеться з 2001 року на підставі висновку Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 березня 2001 року № 5/2001 - П "По робочому проекту будівництва житлового будинку гр. ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3" та дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Одеської міської ради № 32/01 виданого 26 червня 2001 року наданого відповідачу на виконання будівельних робіт по будівництву житлового будинку за вказаною адресою згідно із проектною документацією.

Проектом, розробленим Інформаційно-технічним центром "Аргумент" (ліцензія ОД № 01090), передбачалось будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом на місці будівлі, що зноситься.

У 2011 році відбулось введення в експлуатацію будинку ОСОБА_7, який складався із двох поверхів. Мансардний поверх відповідач почав добудовувати у 2013 році.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, враховуючи положення частини 7 статті 376 ЦК України ухвалення судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, а у разі неможливості здійснення такої перебудови - про знесення самочинного будівництва можливе за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування і у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.

Пунктом 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) судам роз'яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

Звертаючись до суду із позовом про зобов'язання відповідача знести самовільну надбудову (мансарду), ОСОБА_6 посилалась на те, що будівництво зазначеної надбудови порушує її права.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 58 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 59 ЦПК України).

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів порушення прав ОСОБА_6 в результаті добудови мансардного поверху до введеного в експлуатацію 2011 року двоповерхового будинку відповідача, будівництво якого не викликало заперечень у позивача.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, пунктом 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) судам роз'яснено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили та не спростували доводи відповідача відносно того, що здійснення добудови мансардного поверху до його будинку не порушує прав ОСОБА_6, не визначились якими доказами позивач доводить наявність порушеного права. Також, суди не врахували, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності за здійснення самочинного будівництва.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.