Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Дніпроважбуд", ОСОБА_3, треті особи: товариство з обмеженою відповідальнісю "Хімекс", ОСОБА_4, про визнання права державної власності та витребування майна із чужого володіння, за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області С. Виноградової на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року,

У березні 2013 року прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2010 року позов про визнання права приватної власності та витребування майна із чужого володіння, яке вибуло із власності держави поза волею власника через порушення процедури корпоратизації та в подальшому перейшло у власність інших осіб, було задоволено частково, визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1; визнано недійсним наказ комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 року № 114 в частині включення в статутний фонд ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" цих гуртожитків; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затверджений заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в статутний фонд ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" зазначених гуртожитків; визнано право власності за державою в особі регіонального ФДМУ по Дніпропетровській області на гуртожитки АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6; вилучено із незаконного володіння ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" це майно. В задоволенні позову про витребування інших приміщень у гуртожитках відмовлено у зв'язку з тим, що ці приміщення не належать на праві власності ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" і на час розгляду справи їх власниками є треті особи, яким воно відчужене, -ТОВ "Трейд технолоджи інвестмент", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Торгівельно-офісний центр "Інсток". Виходячи з встановленої цим судовим рішенням незаконності набуття ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" права власності на гуртожитки та того, що це майно підлягає поверненню у власність держави, а також у зв'язку з тим, що частина житлового фонду - гуртожитків, була відчужена, що на час проведення відчуження було заборонено законом, про що набувач повинен був знати, просив задовольнити позов.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора Дніпропетровської області С. Виноградова звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що строк позовної давності щодо заявлених позивачем вимог пропущено, підстави для його поновлення відсутні, у зв'язку з чим відмовив у позові із цих підстав.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Судом встановлено, що станом на 21 листопада 2012 року право власності на нежитлові приміщення літ. А-5 на І поверсі прим. АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13 липня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Несеном В.А.

Вказані приміщення придбані ним у ТОВ "Хімекс", яке набуло їх у ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 23 лютого 2004 року, а остання - за договором купівлі-продажу від 4 грудня 2003 року у ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 березня 2010 року у справі № 40/287, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року, визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1; визнано недійсним наказ Комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 № 114 в частині включення в статутний фонд ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1; визнано недійсним Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного будівельно-монтажного тресту "Дніпроважбуд", затвердженого заступником голови Дніпропетровського облвиконкому від 21 грудня 1994 року в частині включення в уставний фонд ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5; АДРЕСА_6 та АДРЕСА_1; визнано право власності за державою, в особі Регіонального відділення Фонду держмайна по Дніпропетровській області на гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 та 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6; вилучено з незаконного володіння ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд" гуртожитки у м. Дніпропетровську, а саме: АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5 та 2, 4, 5 поверхи, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_1, підвал, прибудинкові споруди гуртожитку АДРЕСА_6.

Право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ВАТ БМФ "Дніпроважбуд" на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області за № 12/62-3ВП від 1 жовтня 1998 року та наказу Управління майном області Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 2-В від 10 вересня 1999 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Предметом розгляду у справі № 40/287, яка розглядалася господарським судом була вимога про неправомірність включення гуртожитків, у т. ч. в якому знаходились спірні приміщення, до статутного фонду ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд", і вказана вимога задоволена.

Як зазначено в судовому рішенні, підставою для відмови у позові про визнання за державою права власності на частину приміщень у гуртожитках і їх витребування було те, що вони на час вирішення спору не належали особам, до яких подано позов. Із змісту постанови господарського суду не вбачається, що обставини пов'язані з тим, кому конкретно належало це майно, були предметом дослідження і з приводу цих обставин ніяких висновків у ній не зроблено.

З метою з'ясування цих обставин регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 5 травня 2010 року зроблено запит до КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", відповідь на який і зазначенням у ній, зокрема, про належність спірних приміщень ОСОБА_3, було надано 15 червня 2010 року.

Виходячи із наведеного, про особу, якій належать приміщення, визнання права власності на які і їх витребування подано позов, що є предметом розгляду, стало відомо після отримання вказаної відповіді.

Доказів, які б свідчили, що до 15 червня 2010 року позивачеві було відомо про особу, яка порушила його право, у оскаржуваних судових рішеннях не наведено, не враховано, що, як встановлено господарським судом, позов до ВАТ "БМФ "Дніпроважбуд", як первісного набувача, до якого від держави перейшло право власності на гуртожитки, подано в межах строку позовної давності.

З огляду на наведене та те, що позов, який розглядається, був поданий у березні 2013 року висновок судів про пропуск позовної давності є передчасним.

Порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області С. Виноградової задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.