Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року,-

У лютому 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Оскільки відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, тому після уточнення позовних вимог просила стягнути з нього на її користь аліменти у твердій грошовій сумі по 500,00 грн щомісячно та до досягнення ним повноліття.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500,00 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 лютого 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 лютого 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 просить зазначене рішення апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів та стягуючи аліменти в твердій грошовій сумі, суд першої інстанції виходив із положень ст. 180 СК України, а саме, обов'язку батьків утримувати своїх дітей, а також того, що відповідач працює, не є інвалідом та не в тратив працездатність.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про стягнення з відповідача аліментів у частці від заробітку, апеляційний суд виходив із того, що сторонами не надано доказів того, відповідач працює та має нерегулярний мінливий дохід.

Повністю з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 жовтня 2007 року, який рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 вересня 2010 року розірвано.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у свідоцтві про його народження, виданого 17 жовтня 2007 року Дзержинським відділом РАЦС, батьком вказаний ОСОБА_6, матір'ю - ОСОБА_5, яка змінила прізвище на ОСОБА_5 (а. с. 7).

Згідно з актовим записом про народження № 205 від 12 травня 2005 року, прізвище дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, було змінено на ОСОБА_7 на підставі актового запису про визнання батьківства по Дзержинсьокму відділу РАЦС від 17 жовтня 2007 року та відповідно видане нове свідоцтво про народження з відповідними новими даними на ім'я ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, де батьком записаний ОСОБА_6.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших підстав, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У порушення зазначених вимог закону, суд першої інстанції, який визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн щомісячно, взагалі не з'ясував фактичні обставини справи, а саме чи має відповідач постійний заробіток, чи він має нерегулярний, мінливий дохід від чого залежить спосіб стягнення аліментів, який буде згідно з ч. 3 ст. 181 СК України в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК).

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вказаних порушень не врахував, та визначаючи розмір аліментів виходив із того, що оскільки відповідач офіційно не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, тому аліменти необхідно визначити в частці від заробітку, що є порушенням ст. 183 СК України, так як вказана норма права застосовується, якщо особа з якої стягуються аліменти має постійний заробіток.

Отже, суди ухилилися від з'ясування фактичних обставин справи, що свідчить про недотримання встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

На вказані помилки апеляційний суд уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2014 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.