Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К., Ступак О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" про визнання права власності на нежитлові приміщення, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" (далі - ТОВ "Ріелторі Плюс") про визнання права власності на нежитлові приміщення.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 01 вересня 2008 року між нею та ТОВ "Ріелторі Плюс" було укладено договір про фінансування будівництва. За умовами договору вона зобов'язалась профінансувати будівництво нежитлових приміщень площею 115 кв. м на третьому поверсі торговельного комплексу по АДРЕСА_1, в розмірі 725 937 грн 50 коп., а відповідач зобов'язався побудувати та передати їй об'єкт фінансування і сприяти в оформленні права власності на нього. 15 вересня 2008 року позивачка сплатила повну вартість об'єкта фінансування, а відповідач цього ж дня передав їй згідно з актом приймання - передачі збудовані об'єкти інвестування, а саме: нежитлові приміщення № 192 площею 21, 4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв.м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115, 6 кв. м, що знаходяться за вказаною адресою. Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 18 листопада 2008 року вказані нежитлові приміщення виділено в окремий об'єкт права власності та присвоєно № 24, доручено комунальному підприємству "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" видати на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення. Однак, свідоцтво про право власності вона не отримала, оскільки право власності на торговельний комплекс за вказаною адресою 23 жовтня 2008 року зареєстровано за ТОВ "Ріелторі Плюс" на підставі рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 28 серпня 2008 року. Враховуючи вказане, позивачка просила на підставі статті 392 ЦК України визнати за нею право власності на спірні нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, як відокремлений об'єкт права власності № 24 та припинити право власності на ці приміщення за ТОВ "Ріелторі Плюс".

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м по АДРЕСА_1, як на відокремлений об'єкт права власності № 24.

Припинено право власності ТОВ "Ріелторі Плюс" на нежитлові приміщення: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м, загальною площею 115,6 кв. м по АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2013 року, відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою виконуючого обов'язки керівника ТОВ "Ріелторі Плюс", арбітражного керуючого - розпорядника майна Мальцевої А.В. на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2014 року справу за заявою ТОВ "Ріелторі Плюс" про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2013 року допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року заяву ТОВ "Ріелторі Плюс" задоволено. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ТОВ "Ріелторі Плюс" просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 01 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Ріелторі Плюс" укладено договір про фінансування будівництва. За умовами договору ОСОБА_1 зобов'язалась повністю профінансувати будівництво нежитлових приміщень площею 115 кв. м на третьому поверсі торговельного комплексу по АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався побудувати та передати позивачці об'єкт фінансування, сприяти в оформленні права власності на нього.

Відповідно до пунктів 2.4, 9.1 вказаного договору, майнові права на об'єкт фінансування виникають у ОСОБА_1 за умови сплати нею 100 % загальної площі об'єкту фінансування та отримання об'єкту за актом приймання-передачі.

Згідно з пунктом 7.1 договору загальна сума вартості об'єкту складає 725 937 грн 50 коп., які ОСОБА_1 повинна сплатити в готівковому порядку в день укладення договору.

15 вересня 2008 року ТОВ "Ріелторі Плюс" видало ОСОБА_1 довідку за підписом генерального директора про сплату нею 100 % вартості об'єкту фінансування та згідно з актом приймання-передачі передало їй збудований об'єкт інвестування - нежитлове приміщення у торговому центрі "Буча-Пассаж" загальною площею 115 кв. м, що знаходиться за вказаною адресою та складається з таких приміщень: № 192 площею 21,4 кв. м, № 193 площею 18,4 кв. м, № 194 площею 15,1 кв. м, № 195 площею 18,2 кв. м, № 196 площею 8,3 кв. м, № 197 площею 8 кв. м, № 198 площею 8,9 кв. м, № 199 площею 17,3 кв. м.

На підставі рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області № 364 від 28 серпня 2008 року ТОВ "Ріелторі Плюс" отримало свідоцтво про право власності на всю будівлю торговельного центру, яке 23 жовтня 2008 року зареєстроване у державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Разом з тим, 10 листопада 2008 року ТОВ "Ріелторі Плюс" звернулось до Бучанської міської ради Київської області із заявою № 236 про оформлення права власності приміщень торговельного центру за зазначеною адресою за інвесторами, які брали участь у фінансуванні будівництва цього торговельного центру, (в тому числі ОСОБА_1).

Пунктом 24 рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 18 листопада 2008 року № 544 спірні нежитлові приміщення виділені в окремий об'єкт права власності з присвоєнням № 24 та доручено комунальному підприємству "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_1.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 на підставі статей 316, 328, 331, 386, 392 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що набуття відповідачем права власності на увесь об'єкт будівництва, в тому числі і на частину майна, профінансовану позивачем в повному обсязі, порушує права позивача, як власника майнових прав на спірні нежитлові приміщення, набутих у встановленому законом порядку, а тому є підставою для припинення права власності відповідача на ці приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Встановивши факт набуття ТОВ "Ріелторі Плюс" 23 жовтня 2008 року права власності на новостворену будівлю торговельного центру суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, разом з тим, визнав одночасно за ОСОБА_1 право власності на частину цього об'єкту на підставі статті 392 ЦК України, не зазначивши з яких, передбачених статтею 346 ЦК України підстав, припинено право власності товариства на спірні приміщення.

При цьому судами не враховано, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, судами не враховано, що на час укладення сторонами договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 року № 978-IV (978-15) та "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року № 1560-XII (1560-12) .

Слід зазначити, що ні зазначеними нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкту до експлуатації визначено зазначеними нормами.

Враховуючи, що ТОВ "Ріелті Плюс" відповідно до умов договору інвестування передало за актом ОСОБА_1 нежитлові приміщення та звернулось до виконавчого комітету із заявою від 10 листопада 2008 року № 236 про оформлення права власності за інвесторами, а виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області ухвалив 18 листопада 2008 року рішення № 544 "Про оформлення права власності за інвесторами торговельного центру по АДРЕСА_1", висновок судів про необхідність захисту прав ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності на новостворене майно на підставі статті 392 ЦК України не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, при застосуванні цієї норми повинен був встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивачка набула права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Оскільки, застосовуючи норми статей 328, 346, 392 ЦК України, суди зазначених положень не врахували, ухвалені судові рішення не можна визнати законними.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.