6-1052св15 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені - 25.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 грудня 2014 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що 13 лютого 2007 року між банком та відповідачем укладено договір № 11117385000, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у розмірі ліміту - 175 000 доларів США зі сплатою 12,3 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 13 лютого 2018 року. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, станом на 06 травня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 106 126 доларів 26 центів США, що еквівалентно 1 217 223 грн 20 коп., яку ПАТ "УкрСиббанк" просило стягнути на свою користь з відповідача.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17 грудня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 13 лютого 2007 року № 111173855000 у розмірі 106 126 доларів 26 центів США, що відповідно до курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на 06 травня 2014 року становить 1 217 223 грн 20 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону висновки судів першої та апеляційної інстанцій в повній мірі не відповідають.

Встановлено, що 13 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 укладено договір № 11076799000, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у розмірі ліміту - 175 000 доларів США зі сплатою 12,3 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 13 лютого 2018 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 06 травня 2014 року виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 85 756 доларів 23 центи США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 17 130 доларів 82 центи США, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 992 долари 48 центів США та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами - 1 246 доларів 73 центи США, а всього - 106 126 доларів 26 центів США, що за курсом НБУ станом на 06 травня 2014 року еквівалентно 1 217 223 грн 20 коп.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на те, що коштів за кредитним договором із ПАТ "УкрСиббанк" він не отримував та кредит не погашав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та стягуючи заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконував свої обов'язки за кредитним договором та не спростував розрахунок заборгованості, наданий позивачем. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи відповідача про неотримання кредитних коштів є безпідставними й не підтверджені належними доказами.

Погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту передання грошей (ч. 2 ст. 1046 ЦК України) і є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 заявляв клопотання про витребування доказів надання та отримання ним коштів за кредитним договором, зокрема заяви позичальника на видачу кредиту, яка згідно з п. 1.2 кредитного договору від 13 лютого 2007 року № 110767990001 є додатком 2 до договору та на підставі якої здійснюється надання кредиту.

Апеляційним судом було направлено до ПАТ "УкрСиббанк" лист про надання бухгалтерських касових документів, що підтверджують факт видачі банком та отримання ОСОБА_3 коштів. Проте зазначені вимоги суду позивачем не виконано.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення ст. ст. 213, 303, 315 ЦПК України фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не з'ясували, зокрема, не перевірили та не спростували доводи й заперечення ОСОБА_3 про те, що кредитні кошти він не отримував; не звернули уваги, що згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, й у своїх рішеннях не послалися на докази отримання ОСОБА_3 кредитних коштів, а тому дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз'яснено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилося те, що заборгованість відповідача визначена у гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу долара США станом на 06 травня 2014 року, а не на день ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 02 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 17 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.