Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К.,

Ступак О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Державна реєстраційна служба Дніпродзержинського міського управління юстиції, про виділ в натурі частки з нерухомого майна, що знаходиться у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння в натурі, виділ нерухомості в самостійний об'єкт, визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року,

У червні 2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з нерухомого майна, що знаходиться в спільній частковій власності, обґрунтовуючи вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2006 року їй на праві власності належить Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1. Спірний будинок, загальною площею 84,2 кв. м, складається з: житлової площі 49,3 кв. м та нежилої прибудови, а саме: відкритої веранди, підвалу п/д та ґанку. До складу домоволодіння входить також сарай, вбиральня, водопровід, зливна яма, ворота та тротуар. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 608 кв. м. Інша Ѕ частки спірного будинку належить ОСОБА_4 16 жовтня 2013 року була проведена комісійна судова будівельно-технічна експертиза, якою визначено варіант поділу будинку та вартість квартир № 1 і № 2. Посилаючись на те, що експертом надано лише один варіант поділу, просила суд поділити спірне домоволодіння та виділити їй у користування згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 12 жовтня 2013 року: квартиру № 1, Ѕ частки підвалу п/д, Ѕ частки водопроводу № 1, зливну яму № 2, огорожу, вартість яких 74 403 грн, що становить 46/100 частки домоволодіння, що на 6 809 грн 50 коп. менше іншої ідеальної Ѕ частки домоволодіння, вартість якої 81 212 грн 50 коп. Виділити спірну квартиру № 1 в окремий об'єкт з присвоєнням окремої адреси та визнати за нею право власності в цілому на самостійний об'єкт нерухомого майна. Визначити порядок користування зазначеної вище земельною ділянкою та виділити земельну ділянку площею 304 кв. м й встановити земельний сервітут для обслуговування інженерних комунікацій та виділених житлових квартир. А також стягнути на її користь з відповідача грошову компенсацію у розмірі 6 809 грн 50 коп.

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння в натурі, виділ нерухомості в самостійний об'єкт та визначення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи вимоги тим, що їй на праві власності належить Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1. Інша Ѕ частки зазначеного будинку належить на праві власності відповідачу. Посилаючись на те, що в добровільному порядку вони з відповідачем не можуть поділити спірний будинок, просила суд поділити домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі на дві рівні частини, виділити належну їй частину домоволодіння в окремий самостійний об'єкт з присвоєнням окремої адреси, визнавши за нею право власності на цей об'єкт, а також визначити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2014 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Поділено домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, в натурі на дві частини. Виділено ОСОБА_3 у користування згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2013 року № 1164/1165/1166-13 квартиру № 1 (додаток 1, на плані - зелений колір), загальною площею 41,3 кв. м, а саме: у житловому будинку А-1: коридор-веранда 1-3 площею 8,8 кв. м, житлові кімнати площею 32,5 кв. м, з яких: 1-6 площею 19,7 кв. м, 1-5 площею 12,8 кв. м, а також надвірні будівлі та споруди: Ѕ частки підвалу п/д, Ѕ частки водопроводу № 1, зливну яму № 2, огорожу, всього вартістю 74 403 грн, що становить 46/100 частки домоволодіння. Виділено квартиру № 1, розташовану по АДРЕСА_1, в окремий об'єкт з присвоєнням окремої адреси та визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на самостійний об'єкт нерухомості. Виділено ОСОБА_4 у користування згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2013 року № 1164/1165/1166-13 квартиру № 2 (додаток 1, на плані - синій колір), загальною площею 38,1 кв. м, а саме: у житловому будинку А-1: коридор 1-4 площею 8,5 кв. м, житлову кімнату 1-7 площею 16,8 кв. м, санвузол 1-8 площею 3,9 кв. м, кухню 1-9 площею 8,4 кв. м, кладову 1-10 площею 0,5 кв. м, у нежилій прибудові: коридор 1-1 площею 2,6 кв. м, кладову 1-2 площею 2,2 кв. м, всього вартістю 62 335 грн 50 коп., а також надвірні будівлі та споруди: Ѕ частки підвалу (п/д) вартістю 10 479 грн 50 коп., відкриту веранду А вартістю 1 129 грн, ганок вартістю 277 грн, сарай Б-1 вартістю 10 630 грн, вбиральню В-1 вартістю 1 244 грн, Ѕ частки водопроводу № 1 вартістю 906 грн, ворота № 4 вартістю 271 грн, тротуар І вартістю 804 грн, що становить 54/100 частки домоволодіння. Виділено квартиру АДРЕСА_1 в окремий об'єкт з присвоєнням окремої адреси та визнано за ОСОБА_4 право власності в цілому на самостійний об'єкт нерухомості. Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 608 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом поділу її на дві рівні частини відповідно до варіанта № 1 висновку експертизи. Виділено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку площею 304 кв. м (на плані - зелений колір), ОСОБА_4 - 304 кв. м (на плані - синій колір). Для обслуговування інженерних комунікацій виділених житлових квартир № 1 та № 2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено земельний сервітут, який на плані зеленого кольору закреслено чорною штриховкою. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6 809 грн 50 коп. компенсації замість Ѕ ідеальної частки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій у повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 13 жовтня 2006 року Другою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками по Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 6, 44).

Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2013 року № 1164/1165/1166-13, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, запропоновано один варіант розподілу спірного домоволодіння, виходячи з розміру часток Ѕ та Ѕ. У даному висновку зазначено перелік робіт, які необхідно здійснити для влаштування двох ізольованих квартир у спірному будинку (а. с. 91-107).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що сторони не дійшли згоди щодо поділу спірного майна, є технічна можливість виділу часток сторін у відокремлені частини житлового будинку з окремими входами, з незначним відхиленням від ідеальних часток, з найменшими переобладнаннями.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд, керуючись положеннями ст. 152 ЖК Української РСР, виходив з того, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання необхідно отримати дозвіл виконавчого комітету місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, а також технічний висновок про відповідність перепланування будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, пропонованим до будинків і приміщень, і правилам пожежної безпеки. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні виходити з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України відповідно до яких виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Статтею 152 ЖК Української РСР визначено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Аналогічний порядок встановлено у п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) (далі - Правила).

Разом із тим, з огляду на положення ст. ст. 379- 382 ЦПК України щодо поняття житла, переобладнання приміщення в ізольовані квартири, як правило, супроводжується необхідністю улаштування інженерних комунікацій, зокрема мереж газо-, електропостачання, водопостачання та водовідведення, і такі роботи проводяться за технічними умовами та проектами, розробленими спеціалізованими організаціями, та з додержанням відповідних норм і правил за погодженням компетентних органів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 305, 316 ЦПК України не звернув уваги на те, що висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 16 жовтня 2013 року № 1164/1165/1166-13 запропоновано лише один варіант розподілу спірного житлового будинку та земельної ділянки, належної оцінки зазначеному висновку не надав й не обґрунтував неможливість поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки, таким чином фактично спір по суті не вирішив та дійшов передчасного висновку про відмову в позові, не взявши до уваги положення ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України, якими особам гарантовано право сторін на судовий захист, ураховуючи те, що про виділ майна в натурі просили як позивач за первісним позовом, так і відповідач, пред'явивши зустрічний позов, а спільне користування спірним будинком неможливе.

Разом з тим не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції, оскільки суд, вирішуючи питання про поділ будинку у спосіб, який передбачає необхідність переобладнання будинку, наведених вище положень законодавства не врахував, не вирішив питання про наявність технічної можливості улаштування необхідних інженерних комунікацій у запропонованих сторонам ізольованих частинах житлового будинку, не визначив вартість робіт з їх улаштування з покладенням на сторін певних витрат, та здійснив поділ спірного будинку за відсутності відповідних висновків органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що сторонами не отримано дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради на перепланування та переобладнання спірного будинку за запропонованим експертом варіантом згідно з вимогами ст. 152 ЖК Української РСР, до ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 січня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.