Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", ОСОБА_6, третя особа - Інспекція з питань захист прав споживачів у Львівській області, про розірвання кредитного договору та припинення договорів поруки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом та просили суд ухвалити рішення, яким:

визнати недійсним кредитний договір від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ, укладений між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ВАТ "ВТБ Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") та ОСОБА_6 з моменту його вчинення;

визнати недійсним договір поруки від 1 липня 2008 року № 10.100/08-ДП-1, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ "ВТБ Банк" на виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ з моменту його вчинення;

визнати недійсним договір поруки від 1 липня 2008 року № 10.100/08-ДП-2, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ "ВТБ Банк" на виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ з моменту його вчинення;

визнати недійсним іпотечний договір від 2 липня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_6; визнати недійсним іпотечний договір від 4 липня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_6;

визнати недійсним іпотечний договір від 4 липня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_6;

визнати недійсним іпотечний договір від 4 липня 2008 року, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_5, застосувати до сторін правочину двохсторонню реституцію.

У подальшому в квітні 2014 року позивачі подали заяву про зміну підстав та предмету позову, та просили:

розірвати кредитний договір з моменту набрання рішенням законної сили;

визнати поруку ОСОБА_4 перед ПАТ "ВТБ Банк", яка виникла на підставі договору поруки від 1 липня 2008 року № 10.100/08-ДП-1, такою, що припинилася з 13 липня 2011 року;

визнати поруку ОСОБА_5 перед ПАТ "ВТБ Банк", яка виникла на підставі договору поруки від 1 липня 2008 року № 10.100/08-ДП-2 такою, що припинилася з 13 липня 2011 року.

На обґрунтування змінених позовних вимог позивачі зазначили, що при укладенні кредитного договору, ПАТ "ВТБ Банк" надав неповну інформацію, у розумінні ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон) по відношенню до позичальника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а відтак свідомо, всупереч вимогам чинного законодавства України, ввів в оману поручителів стосовно обсягу їх відповідальності, згідно з договірними зобов'язаннями.

Крім того, положення кредитного договору суперечать нормам Закону та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) , а тому кредитний договір підлягає розірванню.

Враховуючи той факт, що протягом шести місяців з моменту направлення поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги про повне виконання боргових зобов'язань ОСОБА_6 перед банком, ПАТ "ВТБ Банк" не звернувся із позовом до суду до поручителів про стягнення з останніх заборгованості, згідно з борговими зобов'язаннями ОСОБА_6, а тому дія договорів поруки повинна бути припинена.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 6 червня 2014 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_8 задоволено.

Розірвано кредитний договір від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_6 з моменту набрання рішенням законної сили.

Визнано поруку ОСОБА_4 перед ПАТ "ВТБ Банк", яка виникла на підставі договору поруки від 1 липня 2008 року № 10.100/08-ДП-1, укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ "ВТБ Банк" на виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ такою, що припинилася з 13 липня 2011 року.

Визнано поруку ОСОБА_5 перед ПАТ "ВТБ Банк", яка виникла на підставі договору поруки від 1 липня 2008 року № 10.100/08-ДП-2 укладеного між ОСОБА_5 та ВАТ "ВТБ Банк" на виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ такою, що припинилася з 13 липня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 6 червня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просив скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року, оскільки воно законне та обґрунтоване, так як договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною т а в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Колегія суддів апеляційного суду дійшла обґрунтованого висновку, що поручителі не мають права на звернення з позовом про розірвання кредитного договору сторонами якого вони не є.

Як вбачається з листа-вимоги від 10 січня 2011 року № 882/1700-04-2 на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, отриманого поручителями 11 січня 2011 року ПАТ "ВТБ Банк" вимагав у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги погасити всю суму заборгованості за кредитним договором із змінами.

15 серпня 2011 року ПАТ "ВТБ Банк" звернувся до суд із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ.

Рішенням апеляційного суду Львівської області у справі № 22-ц-1022/12 від 5 липня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4Є та ОСОБА_5 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором від 1 липня 2008 року № 10.100/08-КЛ у розмірі 1 905 232, 94 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 1 серпня 2011 року еквівалентно 15 186 992 грн 83 коп.

Крім того, рішенням апеляційного суду Львівської області у справі № 1328/2-2623/11 від 13 травня 2013 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позову про визнання недійсним кредитного договору та договорів поруки та іпотеки. Позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором від 1 липня 2008 року у розмірі 1 905 232,94 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 1 серпня 2011 року еквівалентно 15 186 992 грн. 83 коп.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.