Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про відібрання дитини і визначення місця проживання дитини,

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним вище позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2009 року, який 13 листопада 2012 року було розірвано, від спільного шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з грудня 2012 року проживала разом із ним, так як відповідач виїхала до Німеччини, з дочкою спілкувалася рідко, коли приїздила до України. 20 лютого 2014 року відповідач уклала шлюб з громадянином Німеччини, а 22 березня 2014 року забрала дочку і до її постійного місця проживання не повернула. Позивач стверджував, що він з дня народження дитини піклувався про неї, створив всі необхідні умови для її життя та розвитку, а відповідач не займалася вихованням дитини, не працює, має намір виїхати до Німеччини, в Україні не має постійного місця проживання, тому дитина не може проживати разом з нею. У зв'язку із зазначеним позивач просив визначити місце проживання доньки з ним та відібрати дитину у відповідача і повернути її за постійним місцем проживання батька.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керуючись положеннями ст.ст. 160- 162 СК України, ЗУ "Про охорону дитинства" (2402-14) , з урахуванням Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (995_384) , Висновку Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 17 липня 2014 року № 104-4528, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про відібрання дитини і визначення місця проживання дитини.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.