Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (далі - ПрАТ "Міська страхова компанія") про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року,

У червні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2010 року на перехресті паркувального комплексу магазину "Обі-Реал", що знаходиться у с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 21074, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та належного їй автомобіля Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_2, який зазнав механічних пошкоджень.

Вказувала, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року, якою закрито провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_5 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, встановлено, що ОСОБА_5, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахувавши дорожню обстановку, перед початком виконання маневру проїзду перехрестя не впевнився у безпеці своїх дій, внаслідок чого допустив зіткнення з її автомобілем.

Відповідно до полісу від 8 жовтня 2009 року цивільно-правова відповідальність за шкоду третім особам, яка настає під час ДТП за участю забезпеченого автомобіля ВАЗ 21074, реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована власником автомобіля ОСОБА_5 у закритому акціонерному товаристві "Міська страхова компанія" (правонаступником якого є ПрАТ "Міська страхова компанія").

ОСОБА_5 та його страховик відмовились відшкодувати завдану їй майнову шкоду, розмір якої відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 3 листопада 2010 року становить 37 916 грн 60 коп.

Посилалась на те, що нею понесені витрати на юридичну допомогу у розмірі 6 тис. грн. Крім того, внаслідок ДТП їй було завдано моральну шкоду.

У зв'язку із цим позивач просила суд стягнути з ОСОБА_5, ПрАТ "Міська страхова компанія" на свою користь 43 916 грн 60 коп. на відшкодування майнової шкоди, 30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 2 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 9 369 грн 80 коп. на відшкодування майнової шкоди, 5 465 грн 44 коп. втрат товарної вартості та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_5, який порушив п. 2.3, п. 16.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) . Оскільки справа тривалий час розглядалася судом та втрачена можливість потерпілої на звернення до страховика, а відповідач також до страховика не звертався, не визнаючи свою вину у ДТП, то суд вірно на підставі ст. 1188 ЦК України стягнув спричинену шкоду з винного у ДТП, розмір якої позивачем доведено.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.