Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, додаткових витрат на утримання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 29 грудня 2006 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. В період шлюбу відповідач виявив бажання удочерити її доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте після 5 років шлюбу відносини між ними різко погіршились, у зв'язку з чим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 червня 2012 року їх шлюб розірвано. Для врегулювання питання про надання матеріальної допомоги на утримання дитини 20 березня 2012 року між ними було укладено договір про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини, відповідно до п. 3 якого відповідач зобов'язався сплачувати аліменти на дитину, а також здійснювати інші додаткові витрати, встановлені цим договором. Договором визначено, що аліменти сплачуються щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця в сумі 1 200 грн. Пунктом 19 договору визначено, що виплата аліментів починається з моменту набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу. Крім того, відповідно до п.7 договору відповідач зобов'язався брати участь в будь-яких додаткових витратах на дитину, а саме: заняття спортом та розвиток здібностей дитини, літній та/або зимовий відпочинок дитини, шкільні та позашкільні заняття, лікування, обстеження у лікувальних закладах, та/або інші витрати, які можуть виникати в процесі розвитку дитини, додатково сплачувати кошти шляхом покриття 50% фактично понесених матір'ю витрат протягом десяти днів після отримання вимоги про це або із черговою виплатою аліментів. Зазначала, що з 20 березня 2012 року по квітень 2014 року нею були понесені фактичні витрати по утриманню доньки ОСОБА_5 по оплаті її навчання у "QUEEN ETHELBURGAS COLLEGE" у загальному розмірі 65 256, 42 англійських фунтів стерлінгів, що в гривневому еквіваленті становить 1 194 192, 49 грн.; витрати на придбання авіаквитків для доньки у загальному розмірі 49 430, 00 грн., а всього 1 243 622, 49 грн.

Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконує, просила суд стягнути з відповідача 25 200 грн. заборгованості по сплаті аліментів та 621 811 грн. 25 коп. понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 2 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на підставі договору між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини від 20 березня 2012 року заборгованість по сплаті аліментів на дитину у розмірі 25 200 грн. та заборгованість у розмірі 50% фактично понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 597 096 грн. 25 коп., а всього 622 296 грн. 25 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду відповідає не в повному обсязі.

Судами установлено, що 29 грудня 2006 року сторони у справі зареєстрували шлюб. Сторони є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим 7 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, запис № 412 (а.с. 8).

Згідно з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 8 червня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).

2 березня 2012 року відповідач видав довіреність на ім'я ОСОБА_6, якою уповноважив останнього узгоджувати умови та підписувати від його імені договір про те, що його донька ОСОБА_5 буде проживати з матір'ю, про те, яку участь у забезпеченні умов життя доньки братиме ОСОБА_4, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання доньки, укладати договір про розмір аліментів на його доньку на термін та на умовах відомих представнику, причому повірений (представник) може підписувати вказані договори як окремі правочини так і закріплювати вказані в них умови в єдиному правочині під назвою - договір між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини, який він також має право підписувати від його імені на термін та на умовах відомих представнику. Вказана довіреність посвідчена підполковником внутрішньої безпеки ОСОБА_7, виконуючим обов'язки начальника Київського СІЗО управління державного департаменту України з питань виконання покарань в місті Києві та Київський області (а.с. 68).

20 березня 2012 року між позивачем та відповідачем, в інтересах якого діяв уповноважений представник ОСОБА_6, було укладено договір між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 340 (а.с. 17-19).

Даним договором сторони встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів та додаткових витрат на їх малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття, а в разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі - до його закінчення та врегулювали участь у вихованні дитини.

Згідно з п. 3 договору відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 185 Сімейного кодексу України батько сплачує матері аліменти на утримання дитини, а також здійснює інші додаткові виплати, встановлені цим договором.

Аліменти сплачуються батьком щомісяця у твердій грошовій сумі, розмір якої за домовленістю сторін становить 1200 грн. Виплата аліментів здійснюється батьком щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 4 Договору).

Крім того, в п. 7 Договору сторони погодили, що окрім сплати суми аліментів, передбачених у п. 4 цього Договору, батько зобов'язується в якості участі в будь-яких додаткових витратах на дитину, а саме: заняття спортом та розвиток здібностей дитини, літній та/або зимовий відпочинок дитини, шкільні та позашкільні заняття, лікування, обстеження в лікувальних закладах, та/або інші витрати, які можуть виникати в процесі розвитку дитини, додатково сплачувати кошти матері, шляхом покриття 50% фактично понесених витрат протягом десяти днів після отримання вимоги про це або із черговою виплатою аліментів. На вимогу матері батько зобов'язаний сплатити 50% очікуваних додаткових витрат на дитину до їх фактичного понесення матір'ю.

Відповідно до п. 19 договору виплата аліментів починається в період з моменту набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Судами встановлено, що спільна дитина сторін навчається у коледжі "QUEEN ETHELBURGAS COLLEGE", Йорк, Англія.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що обов'язок відповідача по сплаті аліментів виник з липня 2012 року, оскільки рішення Дарницького районного суду м. Києва від 8 червня 2012 року про розірвання шлюбу набрало законної сили у червні 2012 року. Крім того, позивачка понесла додаткові витрати на навчання дитини у коледжі "QUEEN ETHELBURGAS COLLEGE" у загальному розмірі 65 256,42 англійських фунтів стерлінгів, що в гривневому еквіваленті становить 1 194 192,49 грн. та витрати на придбання авіаквитків для доньки у загальному розмірі 49 430,00 грн., половину вартості яких відповідно до умов договору зобов'язаний відшкодувати відповідач.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 19 договору про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини виплата аліментів починається в період з моменту набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 8 червня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 8 червня 2012 року залишено без змін.

Стягуючи з відповідача на користь позивача 25 200 грн. заборгованості по аліментам, суд першої інстанції погодився із розрахунком позивача про початок нарахування коштів з липня 2012 року, не звернувши уваги на вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в цій частині не перевірив та не зазначив чим вони спростовуються.

Стягуючи з відповідача 50% фактично понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 597096,25 грн.. суди правильно виходили з умов договору між батьками про сплату аліментів на утримання та участь у вихованні дитини від 20 березня 2012 року.

Доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують, оскільки зазначений договір є чинним. Позивачка підтвердила розмір понесених додаткових витрат на дитину.

З огляду на викладене ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою в частині вирішення спору про стягнення аліментів, вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанціі.

В решті рішення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 2 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 2 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.