Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання незаконними рішення Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 12 листопада 2009 року № 807 про передачу земельної ділянки площею 0,08 га у приватну власність ОСОБА_3, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 березня 2010 року № 9090637, визнання незаконним рішення Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 27 серпня 2004 року № 268 в частині надання земельної ділянки площею 0,08 га ОСОБА_4 та визнання недійсним договору дарування від 28 вересня 2011 року № 1420, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року,

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця") звернулося до суду з позовом до Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання незаконними рішення Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 12 листопада 2009 року № 807 про передачу земельної ділянки площею 0,08 га у приватну власність ОСОБА_3, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 березня 2010 року № 9090637, визнання незаконним рішення Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 27 серпня 2004 року № 268 в частині надання земельної ділянки площею 0,08 га ОСОБА_4 та визнання недійсним договору дарування від 28 вересня 2011 року № 1420.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у процесі інвентаризації земель позивачу стало відомо про те, що в смузі відведення залізниці по станції ВП "Івано-Франківська дистанція колії" з км 120 + 460 перегону Ясіня-Рахів, рішенням Квасівської сільської ради у власність ОСОБА_3, на відстані 35 м, передана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд від 12 листопада 2009 року № 807, в той час коли ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 40 м від осі колії. Перекриття земельної ділянки ОСОБА_3 зі смугою відведення залізниці становить від 3 до 5 м, площею 0,0105 га.

Відповідно до норм законодавства, яке існувало при облаштуванні залізничного полотна та смуги відведення, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акта не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі. Оформлення прав органів шляхів сполучення на землі, що закріплювалися за ними, проводилося шляхом відведення за схемою згідно з нормативними актами, чинними на той час. У подальшому при зміні законодавства та введення інституту державних актів в Земельних кодексах (2768-14) вимоги щодо їх оформлення поширювалися тільки на нові земельні ділянки при їх відведенні та не вимагалося отримання актів на існуючі та наявні у користуванні землі. Проте, всупереч цьому, частина земельної ділянки смуги відведення залізниці була передана у власність ОСОБА_3, на якій останній веде особисте господарство у безпосередній близькості до залізничного полотна, в той час як згідно із затвердженим планом смуги відведення відстань від залізничного полотна має становити 40 м. Крім того, залізницею як землекористувачем сплачується земельний податок за дану земельну ділянку. Залізниця як суміжний користувач також не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та не надавала погодження на вилучення земельної ділянки.

На підставі наведеного просило визнати незаконними рішення Квасівської сільської ради від 12 листопада 2009 року № 807 про передачу земельної ділянки площею 0,08 га у приватну власність ОСОБА_3 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 березня 2010 року № 90906637, виданий ОСОБА_3

У подальшому представник позивача збільшив позовні вимоги та просив також визнати незаконним рішення Квасівської сільської ради від 27 серпня 2004 року № 268 в частині передачі земельної ділянки площею 0,08 га ОСОБА_4 та визнати недійсним договір дарування від 28 вересня 2011 року № 1420.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2012 року до участі у справі як співвідповідачі залучені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як власники земельної ділянки.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року зазначене судове рішення скасовано.

Визнано незаконним рішення Квасівської сільської ради від 27 серпня 2004 року № 268 в частині передачі земельної ділянки площею 0,08 га ОСОБА_4

Визнано незаконним рішення Квасівської сільської ради від 12 листопада 2009 року № 807 в частині надання земельної ділянки площею 0,08 га у приватну власність ОСОБА_3

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 02 березня 2010 року № 9090637, виданий ОСОБА_3

Визнано недійсним договір дарування від 28 вересня 2011 року № 1420.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

27 серпня 2004 року рішенням Квасівської сільської ради Рахівського району № 268 ОСОБА_4 погоджено виготовлення державного акта на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,09 га та 0,08 га біля залізниці для ведення особистого селянського господарства (а. с. 56).

11 жовтня 2004 року виготовлено державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,09 га з цільовим призначенням -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та 0,08 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а. с. 36).

05 листопада 2008 року ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_4, подарував ОСОБА_3 належну на праві власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га, розташовану на території Квасівської сільської ради, кадастровий номер 2123683001:01:001:0005 (а. с. 37).

Рішенням Квасівської сільської ради Рахівського району від 12 листопада 2009 року № 807 змінено цільове призначення земельної ділянки (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд) та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,08 га, що розташована в с. Кваси (а. с. 10).

04 березня 2010 року виготовлено державний акт № 090637 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,08 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (а. с. 38).

28 вересня 2011 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку біля залізниці площею 0,08 га в с. Кваси Рахівського району (а. с. 68)

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, констатував належність земельної ділянки позивачу, однак відмовив в задоволенні позову з причин відсутності державного акта як правовстановлюючого документа.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначав, що висновок суду першої інстанції є безпідставним, оскільки право постійного користування спірною земельною ділянкою залізниця здійснює від початку будівництва залізничного полотна, і це право закріплено на законодавчому рівні, а ділянка належить до земель спеціального призначення, які відповідно до ст. 84 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність. За користування цією землею залізниця сплачує земельний податок. Спірна ділянка у залізниці не вилучалася, при підготовці технічної документації з залізницею як суміжним землекористувачем межі земельної ділянки не погоджувались.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Судами установлено і сторонами не оспорено те, що планом смуги відводу лінії Хриплин-Держкордон Рахівського району, виготовленим Залізшляхпроектом Південно-Західної залізниці, актом інвентаризації земель залізниці підтверджено, що частиною спірної земельної ділянки позивач правомірно користується з 1975 року.

Чинним на той час ЗК УРСР (2874а-07) (в редакцій від 08 липня 1970 року), постановою Верховної ради УРСР від 18 грудня 1990 року, постановою РМ СРСР від 27 січня 1962 року № 83 право позивача на користування спірною земельною ділянкою, яка належить до земель залізниць, до оформлення ним права власності або землекористування гарантувалось.

Суд констатував, що з 1975 року до сьогодні вказана ділянка знаходиться у правомірному користуванні позивача - ДТГО "Львівська залізниця".

Згідно з планом смуги відводу лінії Хриплин-Держкордон смуга відведення на ділянці 120 + 420 перегону Ясіня-Рахів становить 40 м.

Актом обстеження земельних ділянок від 11 серпня 2011 року, комісією в складі сільради, залізної дороги та КТ НВФ "Нові технології" встановлено перекриття земельної ділянки ОСОБА_3 зі смугою залізниці від 2 м до 5 м. Загальна площа перекриття становить 0,0105 га (а. с. 8).

Відповідно до висновку експерта відстань на ділянці 120-460 перегону Ясіня-Рахів від осі головної колії до земельної ділянки ОСОБА_3 знаходиться в межах 33,95 м - 44,87 м.

До земель залізничного транспорту згідно зі ст. 68 ЗК України належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Вимога Земельного кодексу України (2768-14) про переоформлення прав постійного користування земельною ділянкою до 01 січня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року (v005p710-05) № 5-рп/2005 визнана неконституційною.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Докази про вилучення земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. "б" ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що Квасівська сільська рада передала у приватну власність частину земельної ділянки, яка не може передаватись у приватну власність.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, підстав для скасування ухваленого ним рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.