Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Парінової І.К., Попович О.В., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "ММК ім. Ілліча" про стягнення індексації та компенсації по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ПАТ "ММК ім. Ілліча" про стягнення індексації та компенсації по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 12 липня 1999 року по 03 серпня 2007 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, за період його роботи, а саме з лютого 2003 року по серпень 2007 року, відповідачем не проводилась індексація його заробітної плати, передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом зобов'язання підприємства провести та виплатити йому індексацію заробітної плати.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд зобов'язати відповідача провести розрахунок та стягнути на його користь індексацію заробітної плати за весь період роботи у відповідача, виплатити йому компенсацію, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) , та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати з дня його звільнення по день фактичного розрахунку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь ОСОБА_6 індексацію заробітної плати та компенсацією за період з 01 березня 2003 року по 03 серпня 2007 року в розмірі 1070,60 грн., з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, 131635,20 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року змінено рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнено з ПАТ "ММК ім. Ілліча" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 серпня 2007 року по 02 червня 2014 року 4225,00 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 12 липня 1999 року по 03 серпня 2007 року перебував у трудових відносинах в ПАТ "ММК ім.Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.

Наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати вбачається з наданого суду розрахунку індексації заробітної плати, згідно з яким розмір невиплачених сум індексації грошових доходів з компенсацією за вказаний період складає 1070,60 грн, що підтверджується довідкою підприємства (а.с.31).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення індексації заробітної плати, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що при перевищенні порогу інфляції у розмірі 101 відсотка заробітна плата за спірний період не індексувалася, загальна сума невиплаченої індексації заробітної плати та компенсації втрати заробітної плати, яка підлягала сплаті позивачу, становить 1070,60 грн, тому, керуючись положеннями статей 1, 33 Закону України "Про оплату праці", статей 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) , вказана сума заборгованості підлягає стягненню на користь позивача.

З такими висновками погоджується суд касаційної інстанції, оскільки вони відповідають положенням статті 237-1 КЗпП України, та судом враховано конкретні обставини справи, характер порушення права позивача.

Враховуючи викладене, в цій частині рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам статті 335 ЦПК України, відповідно до якої суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, тому підстави для скасування рішення в цій частині відсутні.

Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації по заробітній платі з 03 серпня 2007 року по день ухвалення рішення суду, суд першої інстанції керувався положеннями статей 47, 115, 116, 117 КЗпП України та виходив з того, що з вини відповідача позивачу не виплачені всі суми, необхідні для повного розрахунку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації по заробітній платі, суд апеляційної інстанції вважав, що існує спір про розмір належних до виплати позивачу сум, а тому, з урахуванням істотності спірної суми порівняно із нарахованим судом першої інстанції середнім заробітком, який підлягає стягненню з підприємства у сумі 131635,20 грн, а також з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку про зменшення розміру середнього заробітку до 4225,00 грн.

Проте з висновками суду апеляційної інстанції у зазначеній частині погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Позивач просив стягнути з відповідача суму індексації по заробітній платі за період з 01 лютого 2003 року по 03 серпня 2007 року.

ПАТ "ММК ім. Ілліча" надало до матеріалів справи довідку про розрахунок суми індексації, яка підлягає сплаті ОСОБА_6 на суму у розмірі 1070,60 грн, тобто з наданого суду розрахунку вбачається визнання відповідачем факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати на вказану суму.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції у порушення статей 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, зокрема, не врахував, що між позивачем та відповідачем відсутній спір про розмір належної ОСОБА_6 до виплати суми згідно зі статями 2, 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у розмірі 1070,60 грн, яка не заперечувалась відповідачем та стягнена судом першої інстанції на користь позивача, а тому дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку після його звільнення.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не можна визнати законним і обґрунтованим.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим відповідно до статті 338 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 05 серпня 2014 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.