6-42773св14 Про встановлення юридичного факту, заміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на Ѕ частини спадкового майна в порядку спадкування за законом - 18.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту, заміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на Ѕ частини спадкового майна в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив встановити, що із січня 1996 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6, просив замінити черговість одержання права на спадкування та визнати за ним право власності на Ѕ частину спадкового майна в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову ОСОБА_5 зазначав, що з 1996 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 та у якості її чоловіка вселився до належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, в якій вона проживала зі своїм сином - ОСОБА_4, відповідачем у справі.

Пізніше ОСОБА_6 захворіла та у 1999 році їй було встановлено третю групу інвалідності загального захворювання й з того часу остання знаходилась на його утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. До самої смерті останньої він здійснював догляд за дружиною та утримував сім'ю. Поховання ОСОБА_6 він здійснив за свій кошт.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просив його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 червня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 із січня 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини легкового автомобіля ЗАЗ Sens 1,3 М/Т, 2009 року випуску, державний номер

НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_6 7 квітня 2009 року.

Змінено черговість одержання права на спадщину після ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та надано ОСОБА_3 право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка належить спадкодавцю ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Червонозаводською районною радою м. Харкова 11 лютого 2006 року, зареєстрованого КП "ХМБТІ" 1 березня 2006 року за № 78733 в книзі 1;

Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 у

м. Харкові, яка належить спадкодавцю ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25 червня 2008 року за реєстровим № 2439, зареєстрованого КП "ХМБТІ" 11 липня 2008 року за № П-1-416 в книзі 1; ј часину легкового автомобіля ЗАЗ Sens, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованого на ОСОБА_6 7 квітня 2009 року, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 червня 2014 року змінено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з 1 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 щодо встановлення факту спільного проживання з

ОСОБА_6 із січня 1996 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 виходив із того, що вказаний факт підтверджений наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями свідків; визнаючи за ОСОБА_3 право власності на

1/2 частину автомобіля ЗАЗ, суд першої інстанції виходив із того, що спірний автомобіль було придбано за спільні кошти осіб, які знаходилися у фактичних шлюбних відносинах; змінюючи черговість одержання права на спадщину, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 потребувала матеріальної допомоги та стороннього догляду у зв'язку з тяжкою хворобою, які надавались їй позивачем.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_6 із січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, апеляційний суд виходив із того, що до 1 січня 2004 року (до часу набрання чинності СК України (2947-14) та ЦК України (435-15) ) були відсутні правові підстави визнавати такий факт, оскільки ст. 74 СК України, яка передбачає право на спільне майно чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю, набрала чинності саме з 1 січня 2004 року, а діючим на той час законодавством встановлення такого факту передбачено не було.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Однак зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що з 1996 року ОСОБА_3 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 та у якості її чоловіка вселився до належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, в якій вона проживала разом із сином - ОСОБА_4

У 1999 році ОСОБА_6 було встановлено третю групу інвалідності загального захворювання й з того часу вона знаходилась на утриманні позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11).

Після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_3 продовжував проживати у належній їй квартирі АДРЕСА_1 та утримувати сина ОСОБА_6 - ОСОБА_4, який не працевлаштований.

З відповіді Першої Харківської державної нотаріальної контори від 27 травня 2014 року вбачається, що ОСОБА_6 заповіт не залишила.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися її син - ОСОБА_4, та ОСОБА_3 Заяв від інших спадкоємців не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 83).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається з: квартири АДРЕСА_3, яка належить спадкодавці відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 лютого 2006 року; квартири АДРЕСА_4, належної ОСОБА_6 згідно з договором дарування від 25 червня 2008 року; Ѕ частини легкового автомобіля ЗАЗ Sens, д.н.з. НОМЕР_3.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 7 квітня 2009 року легковий автомобіль ЗАЗ Sens, д.н.з. НОМЕР_3 належав ОСОБА_6 (а.с. 24-26).

14 квітня 2009 року ОСОБА_6 надала довіреність ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, на право користуванням належним їй автомобілем.

Оспорюваним рішенням суду першої інстанції, яке в цій частині залишено без змін рішенням апеляційного суду, вказаний автомобіль було визнано спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та право власності на

Ѕ частину такого автомобіля визнано за ОСОБА_3

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Встановлюючи факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким по суті погодився й апеляційний суд, змінивши період спільного проживання та визначивши його з 1 січня 2004 року, виходив із пояснень свідків, допитаних у судовому засіданні за клопотанням позивача, які вказували на те що ОСОБА_3 та

ОСОБА_6 із січня 1996 року й до дня смерті останньої проживали як чоловік та дружина.

Визнаючи за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину автомобіля ЗАЗ Sens, д.н.з. НОМЕР_3, суди виходили із факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6, вважали, що спірний автомобіль придбано під час такого спірного проживання та відповідно до вимог ст. 74 СК автомобіль належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. При цьому суди врахували вимоги ст. 372 ЦК України про те, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судами встановлено, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 є її син - ОСОБА_4, який прийняв спадщину після смерті матері, подавши заяву до Першої Харківської державної нотаріальної контори.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадщину за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_6 за законом четвертої черги.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Змінюючи черговість спадкування та визнаючи ОСОБА_3 спадкоємцем першої черги, суди виходили з доведеності його позовних вимог, зазначали про те, що позивачем надано докази, які свідчать про те що

ОСОБА_6 з 1999 року тяжко хворіла на ряд ендокринних, кардіологічних захворювань, мала незначний дохід, через незадовільний стан здоров'я потребувала стороннього догляду.

У порушення вимог ст. ст. 10, 60, 212- 215 ЦПК України вирішуючи спір, суд першої інстанції, взявши до уваги доводи позивача, залишив поза увагою доводи відповідача, зокрема не з'ясував, якими доказами, крім пояснень свідків, доведено факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також те, що позивач утримував та здійснював догляд за останньою; не перевірено доводи відповідача, про те, що з ними проживала мати ОСОБА_6 - ОСОБА_8, його баба, яка й надавала їм з матір'ю матеріальну допомогу, доглядала за матір'ю, подарувала за договором дарування його матері квартиру АДРЕСА_4, яку в подальшому вони здавали й за рахунок отриманих коштів жили.

Встановивши факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та факт ведення ними спільного господарства, суди не дали оцінки тому, що ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована у квартирі

АДРЕСА_1, а ОСОБА_3, як убачається з копії паспорта, із 17 травня 1991 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 7). Таку ж адресу проживання ОСОБА_3 було зазначено й у довіреності від 14 квітня 2009 року, виданій ОСОБА_6 на його ім'я на право користування належним їй автомобілем (а.с. 27).

Не взяли суди до уваги й доводи відповідача про те, що він був позбавлений можливості звернутися до суду із зустрічним позовом, чи надати суду заперечення на позов, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції, з 2 червня 2014 року до 25 липня 2014 року, перебував на лікуванні в Харківській психіатричній лікарні № 3 (а.с. 108-109).

Таким чином, суди у порушення вимог ст. ст. 213- 214 ЦПК України належним чином не перевірили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, якими доказами вони підтверджуються; не встановив усіх фактичних обставин справи, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що висновки судів про визнання за ОСОБА_3 права власності на майно в порядку спадкування після ОСОБА_6 є передчасними, оскільки у разі встановлення факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_3, зміни черговість одержання права на спадщину після ОСОБА_6, надання ОСОБА_3 права на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги за законом, останній не позбавлений права звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та заявою про поновлення строку для звернення з такою заявою.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу вимог ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24 червня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту, заміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на Ѕ частини спадкового майна в порядку спадкування за законом передати на новий розгляд до суду першої інстанції.