Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року було розірвано шлюб між нею та відповідачем та стягнуто із останнього аліменти на дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 11 травня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

У зв'язку з тим, що відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, позивачка на підставі ст. 196 СК України просила стягнути з ОСОБА_4 неустойку (пеню) за несвоєчасність сплати аліментів у сумі 58 144 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 2 900 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що згідно з рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2010 року з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 11 травня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що правильним є нарахування неустойки за кожен день прострочення конкретного місяця, а не за загальну кількість прострочених днів.

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

ОСОБА_4 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів аліментів.

Проте, вирішуючи спір, суди не врахували, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення.

Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 року № 6-149цс14 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 жовтня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.