Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3, заінтересована особа - ОСОБА_4, про звільнення від повноважень опікуна,

за касаційною скаргою Органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року,

У квітні 2014 року Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - орган опіки) звернувся із заявою про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_4 та передачу малолітньої ОСОБА_3 заявнику для подальшого влаштування.

На обґрунтування заяви посилався на те, що малолітня ОСОБА_3 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та згідно з розпорядженням голови Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації (далі - Кам'янсько-Дніпровська РДА) від 16 вересня 2009 року № 366 перебуває під опікою у громадянки ОСОБА_4, яка є її рідною бабусею.

Посилаючись на неналежне виконанням опікуном ОСОБА_4 своїх обов'язків, що підтверджується листами директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Кам'янсько-Дніпровської РДА від 18 листопада 2013 року № 01-06/228 та від 31 грудня 2013 року № 01-06/949, довідкою дитячого відділення Комунальної установи "Кам'янсько-Дніпровська центральна районна лікарня" та висновком цієї ж лікарні про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4, актом обстеження умов проживання від 17 лютого 2014 року, а також заявою дитини про відмову проживати з опікуном, орган опіки просив задовольнити заяву.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 травня 2014 року заяву задоволено.

Звільнено ОСОБА_4 від повноважень опікуна над малолітньою дитиною ОСОБА_3

Передано ОСОБА_3 органу опіки для подальшого влаштування.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 травня 2014 року скасовано та у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі орган опіки, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення заяви, виходив із того, що неналежне виконання своїх обов'язків опікуном ОСОБА_4 підтверджено наданими до матеріалів справи доказами, а тому є підстави, передбачені ст. 75 ЦК України, для звільнення її від повноважень опікуна.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви, врахувавши з'ясовану у судовому засіданні думку малолітньої ОСОБА_3 про бажання проживати з опікуном, дійшов висновку про недоведеність заявником невиконання в цілому обов'язків опікуна ОСОБА_4, а поодинокі факти неправильної її поведінки у побуті не є достатньою підставою для застосування ч. 3 ст. 75 ЦК України і звільнення її від цих обов'язків; при цьому апеляційний суд зауважив, що зміна опікуна і місця проживання може негативно вплинути на моральний стан дитини.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною, позбавленою батьківського піклування, та на підставі розпорядження голови Кам'янсько-Дніпровської РДА від 16 вересня 2009 року № 366 "Про призначення опікуна над малолітньою ОСОБА_3" перебуває під опікою бабусі ОСОБА_4 (а. с. 11).

Як вбачається з листа директора районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Кам'янсько-Дніпровської РДА від 31 грудня 2013 року № 01-06/949 родина ОСОБА_4 перебуває під соціальним супроводом у вказаному районному центрі з 12 грудня 2013 року і під час відвідування родини 31 грудня 2013 року встановлено перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння та відсутність вдома дитини ОСОБА_3 (а. с. 7).

Також, з повідомлення директора навчально-виховного комплексу "Дитячий садок - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" від 14 лютого 2014 року № 508 вбачається, що, зі слів ОСОБА_3, опікун ОСОБА_4 13 лютого 2014 року у стані алкогольного сп'яніння скоїла фізичне насилля над нею у вигляді побоїв; дитина була оглянута медичною сестрою навчального закладу, синців у неї не виявлено, а 14 лютого 2014 року ОСОБА_3 у присутності працівника служби у справах дітей Кам'янсько-Дніпровської РДА та працівника соціальної служби написала заяву про відмову проживати з опікуном ОСОБА_4 (а. с. 9, 15).

Разом з тим із актів обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 від 31 грудня 2013 року та від 17 лютого 2014 року вбачається, що для виховання та розвитку дитини опікуном створено належні умови; дитина має окрему кімнату, обладнану необхідними речами, будинок опалюється газом, підведено водопостачання (а. с. 16, 92).

При цьому апеляційним судом у судовому засіданні у присутності психолога навчально-виховного комплексу "Дитячий садок - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" було з'ясовано думку дитини ОСОБА_3 щодо її бажання проживати з бабусею ОСОБА_4, яка висловила прихильність до опікуна та бажання проживати тільки з нею.

Звертаючись до суду з позовом про звільнення особи від повноважень опікуна, орган опіки посилався на положення ч. 3 ст. 75 ЦК України.

Відповідно до ст. 251 СК України особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених ЦК України (435-15) , а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.

Виходячи з положень ст. 75 ЦК України підставами звільнення особи від повноважень опікуна або піклувальника є: невиконання нею своїх обов'язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.

При цьому ст. 171 СК України передбачено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Зазначене право дитини передбачено й ст. 12 Конвенції про права дитини.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, яка розглядається, суд має виходити з найвищих інтересів дитини. Водночас суд має з'ясувати належним чином обставини, які входять до предмета доказування у справі.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог з дотриманням норм процесуального права та виходячи із наявних доказів у справі у їх сукупності, врахувавши з'ясовану у судовому засіданні думку малолітньої ОСОБА_3 про бажання проживати з опікуном ОСОБА_4, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, оскільки обставини, на які посилався заявник, мали місце лише у лютому 2014 року без достатнього дослідження і контролю дійсних умов проживання дитини і врахування її інтересів.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.