Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Умнової О.В., Колодійчука В.М., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства внутрішніх справ України в особі міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича про спростування недостовірної інформації, за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року,

В травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недостовірною інформацію, поширену стосовно ОСОБА_6 під час прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_2 міністром внутрішніх справ України Аваковим А.Б. та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) спростувати поширену міністром Аваковим А.Б. інформацію, шляхом розміщення інформації про спростування на офіційному сайті МВС України "mvs.gov.ua", видаленням інформації щодо ОСОБА_6, яка розміщена на цьому сайті за адресою: "ІНФОРМАЦІЯ_1", а також шляхом запрошення журналістів на прес-конференцію та повідомлення їм про помилки в роботі прес-служби міністерства і некомпетентність міністра Авакова А.Б., з приводу заяв про причетність конкретних осіб до можливих злочинних дій ОСОБА_8 та інших до часу постановлення обвинувального вироку суду та отримання достовірної беззаперечної інформації.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що поширена під час прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація про ОСОБА_6 є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, а тому він має право на спростування цієї інформації з підстав, передбачених ст. 277 ЦК України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, поширену МВС України в особі Міністра внутрішніх справ Україні Авакова А.Б. на прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_2 - коментар схеми, на якій зображено фото ОСОБА_6, а саме: "Так вот, обращаю внимание, что господин ОСОБА_8, находясь в плотном контакте с господином ОСОБА_9, осуществляли не только координацию боевых групп, но и осуществляли через свои медиа - возможности эти и другие, вот здесь у нас есть ряд контактов, значит, підготовку всех видеоматериалов, всех роликов, всех компрометирующих и грязних технологий в отношении протестуючих. Обращают на себя внимание связи господина ОСОБА_8 с рядом известных в медиа-кругах господ с разных каналов, наверно по разным основаниям, но когда такой контакт происходит с интенсивностю 200-300 телефонных звонков за три недели, то, видимо, это нетто большее, чем професиональные контакты".

З метою спростування недостовірної інформації зобов'язано МВС України на офіційному сайті повідомити про зміст ухваленого у справі за позовом ОСОБА_6 до МВС України в особі Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. рішення суду.

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_6 243 грн 60 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі МВС України просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції взяв до уваги уточнені позовні вимоги, та виходив з того, що інформація висловлена щодо ОСОБА_6 в рамках даного позову підпадає під визначення недостовірної оскільки містить звинувачення в неналежному виконанні останнім своїх обов'язків як журналіста який здійснює свою діяльність на засадах професійної самостійності. Така інформація завдала шкоди діловій репутації позивача, а тому згідно зі ст. 277 ЦК України ОСОБА_6 має право вимагати відповіді та спростування цієї інформації.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та залишаючи його без змін, апеляційний виходив з того, що, подаючи уточнення позовних вимог, позивач конкретизував форму захисту, а не змінив підстави позову, а тому судом першої інстанції вірно встановлено юридичну сукупність обставин які є підставою для задоволення позову, а саме: поширення інформації, тобто її доведення до відома хоча б однієї особи будь-яким способом; поширена інформація стосується певної юридичної чи фізичної особи, в даному випадку позивача; факт поширення недостовірної інформації; поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, МВС України посилається на те, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження факту погіршення його ділової репутації внаслідок саме виступу Міністра внутрішніх справ України.

Матеріали справи не містять документів, які можуть спростувати такі доводи заявника, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що поширена МВС України в особі Міністра внутрішніх справ Україні Авакова А.Б. інформація на прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_2 завдала шкоди діловій репутації позивача, є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також в доводах касаційної скарги, відповідач посилається на те, що інформація, яка судами першої та апеляційної інстанцій визнана недостовірною, взагалі не містить висловлювань щодо вчинення позивачем злочинів, а лише констатує певні факти пов'язані із результатами досудового розслідування проведеного Генеральною прокуратурою України.

Так, перша частина інформації, а саме: "Так вот, обращаю внимание, что господин ОСОБА_8, находясь в плотном контакте с господином ОСОБА_9 осуществляли не только координацию боевых групп но и осуществляв через свои медиа-возмож'ности эти и другие, вот здесь у нас есть ряд контактов, значит, подготовку всех видео-материалов, всех роликов, всех компрометирующих и грязных технологий в отношении протестущих. Эти ролики и эта информация готовились по заказу господина ОСОБА_8, затем одобрялась господином ОСОБА_9 и после этого выходили в эфир... " не місить жодних фактичних даних, не вказує на будь-які конкретні відеоматеріали або відеоролики створені позивачем, не містить інформації про вчинення будь-яких дій саме позивачем та за своєю правовою природою підпадає під поняття оціночне судження та не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості (стаття 30 Закону України "Про інформацію").

Друга частина інформації вказує на розгалужені зв'язки ОСОБА_8 з представниками різних мас-медіа, при цьому вказується, що ці контакти могли відбуватися з різних підстав, без будь-яких уточнень, які б могли бути образливими для позивача, або недостовірними, а саме: "Обращают на себя внимание связи господина ОСОБА_8 с рядом известных в медиа-кругах господ с разных каналов, наверно по разным основаним, но когда такой контакт происходит с интенсивностью 200-300 телефонных звонков за три недели, то видимо это нечто большее чем профессиональные контакты"

На думку відповідача у справі, аналіз цього висловлювання Міністра внутрішніх справ свідчить, що за своєю сутністю ця фраза є оціночним судженням в розумінні ЦК України (435-15) та Закону України "Про інформацію" (2657-12) (Міністр зазначає "наверно"... "то видимо это.."), а тому це твердження взагалі не підлягає доведенню. За будь-яких обставин зазначені вище фрази не містить ані негативної, ані недостовірної інформації відносно позивача.

Вказані вище доводи залишені судами першої та апеляційної інстанцій поза увагою, належного спростування таким доводам не міститься в оскаржуваних в касаційному порядку судових рішеннях, що в силу ст. ст. 213- 215, 315 ЦПК України, свідчить про необґрунтованість ухвалених у справі судових рішень.

Оскільки при розгляді справи судами обох інстанцій належним чином не перевірено доводи позивача щодо підстав позову, а також доводи відповідача якими заперечувалися позовні вимоги, не встановлено характер правовідносин між сторонами у справі та норми матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам Закону, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.