Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Хопти С.Ф., Черненко В.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Селянського (фермерського) господарства "Дружба", третя особа - відділ Держкомземагентства у Тальнівському районі Черкаської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційними скаргами ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 грудня 2014 року,

Позивачі звернулись до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Дружба", у якому просили визнати недійсними договори оренди землі, укладені з СФГ "Дружба" з моменту їх державної реєстрації.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що вони є власниками земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Павлівської сільської ради Тальнівського району.

Отримавши свої примірники договорів після їх державної реєстрації та ознайомившись з умовами оренди земельних ділянок, виявили, що в них відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Зокрема, не правильно вказана грошова оцінка земельної ділянки, орендна плата вказана без зазначення її розміру у грошовому вимірі, відсутні умови збереження стану об'єкта оренди, умови передачі та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З урахуванням зазначених обставин просили задовольнити їх позовні вимоги.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 20 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством "Дружба" й зареєстрований 20 квітня 2010 року у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2007 року, укладений між ОСОБА_7 та Селянським (фермерським) господарством "Дружба" й зареєстрований 13 серпня 2007 року у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_10 та Селянським (фермерським) господарством "Дружба" й зареєстрований 13 березня 2007 року у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області .

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_9 та Селянським (фермерським) господарством "Дружба" й зареєстрований 31 липня 2007 року у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області.

У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, які є спадкоємцями після смерті матері ОСОБА_13, ОСОБА_8, який є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_14, до Селянського (фермерського) господарства "Дружба" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційних скаргах ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивачів, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами під час розгляду справи встановлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Павлівської сільської ради Тальнівського району.

У 2007-2010 роках вони уклали з відповідачем договори оренди цих земельних ділянок на різний строк, які пройшли відповідну державну реєстрацію.

Відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року при розгляді справи № 6-94 цс13, яка є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214 ЦПК України).

Судами встановлено, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договорів оренди, до договорів оренди земельних ділянок додано копії державних актів, при складанні, видачі та реєстрації яких було вчинено відповідні плани та схеми земельних ділянок, кадастрові плани з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірні договори укладено з дотриманням вимог законодавства, а позивачами не доведено, в чому саме полягає порушення їх прав у зв'язку з відсутністю істотних умов договору та істотність таких порушень.

Доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційних скарг.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити, рішення апеляційного суду Черкаської області від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.