Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, повернення співвласникам самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди; за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_9, Департамент земельних ресурсів виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, за касаційною скаргою ОСОБА_12 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року,

Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про знесення самочинної прибудови по АДРЕСА_1, загальною площею

24,7 кв. м, позначену на плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будівництва літ. "а", з підстав, визначених ч. ч. 4, 7 ст. 376 ЦК України, посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким належить на праві власності по 1/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 не отримавши належних дозволів, самочинно здійснили прибудову до будинку площею 24,5 кв. м, яка в плані земельної ділянки позначена літ. "п".

У свою чергу треті особи: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, заявили свій позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, про знесення самочинно збудованої прибудови, повернення зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що земельна ділянка, на якій здійснено прибудову, знаходиться у спільному користуванні всіх співвласників будинку, а прибудова зведена без отримання їхнього дозволу та дозволу відповідних інстанцій, який був прийнятий судом до сумісного розгляду з первісним.

19 грудня 2013 року судом, за клопотанням позивача - Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, в порядку ст. 37 ЦПК України було замінено позивача за першим позовом, та третю особу за позовом третіх осіб, що заявили самостійні вимоги, - Шевченківську районну у м. Києві державну адміністрацію - на її правонаступника, в частині прав та обов'язків з яких витікає даний спір, а саме на Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, а також на підставі ст. 35 ЦПК України, судом в обох позовах притягнуто як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Київську міську раду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва суду від 04 березня 2014 року, за клопотанням представника позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, було залишено без розгляду позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Київська міська рада, про знесення самочинно збудованої прибудови.

Крім того, в судовому засіданні позивачами ОСОБА_11, ОСОБА_12 було подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме ними було заявлено вимоги тільки до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання самочинним будівництвом збудовану ОСОБА_5 і ОСОБА_6 прибудову по АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року, та зобов'язання відповідачів за свій рахунок знести вказане самочинне будівництво, яка була прийнята судом до розгляду.

Оскільки позивачі ОСОБА_11, ОСОБА_12 та їх представник заявили про відмову від решти позовних вимог, в тому числі в частині, що стосуються відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що були заявлені ними в першому позові, ухвалою суду від 25 березня 2014 року було закрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання частини нерухомого майна самочинним будівництвом, зобов'язання знести самочинно збудовану прибудову, повернення співвласникам самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди, в частині вимог ОСОБА_11, ОСОБА_12, що стосуються ОСОБА_7, ОСОБА_8

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано самочинним будівництвом збудовану ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибудову по АДРЕСА_1, площею 20,8 кв. м, що позначена літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 та у задоволенні позову ОСОБА_11, ОСОБА_12 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання самочинним будівництва збудованого ОСОБА_5, ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, площею 28 м. кВ, що позначено літерою "а1" на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта на одноквартирний (садибний) індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 від 11 жовтня 2013 року, та постановити у цій частині нове рішення, за яким ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_11 відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо даної частини позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_12 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання будівництва по АДРЕСА_1 самочинним, виходив із того, що будівництво було здійснено без отримання будь-яких дозволів та за відсутності погодженого та затвердженого проекту будівництва, а також за відсутності згоди всіх співвласників будинковолодіння.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції виходив із того, що права співвласників будинковолодіння по АДРЕСА_1 не порушені, а також вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, тому такі вимоги є передчасними.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють правовідносини у сфері самочинного будівництва. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

З такими висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки, переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд порушив норми процесуального права.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_12, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, звернувся до апеляційного суду з відповідною апеляційною скаргою, в якій просив суд переглянути рішення суду першої інстанції частково, тобто лише в частині відмови у задоволенні позову (а. с. 171-175, т. 4).

Апеляційний суд, пославшись на положення ч. 3 ст. 303 ЦПК України, вийшов за межі апеляційної скарги, переглянув рішення суду першої інстанції в повному обсязі, відмовивши у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність й обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги й вимог, які були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд за наявності певних обставин (неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення) не обмежений доводами апеляційної скарги.

Цивільно-процесуальне законодавство не визначає, у яких конкретно випадках застосовуються положення цієї норми, не містить обов'язкових і факультативних підстав для скасування рішення. Разом з тим, при відсутності апеляційної скарги відповідача на рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_12, скасування рішення суду першої інстанції лише в частині, що не оскаржувалась за результатом розгляду апеляційної скарги позивача, який оскаржив рішення суду в іншій частині, а саме в якій йому відмовлено у знесенні самочинного будівництва, не можна визнати обґрунтованим, виходячи з положень про диспозитивність цивільного процесу, законну силу судового рішення, право на доступ до суду, право на справедливий судовий розгляд, гарантії особи, яка подає скаргу до суду вищої інстанції

Наведені вище обставини свідчать про те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, зокрема ст. ст. 11, 303 ЦПК України, що в силу положень ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_12 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.