Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М.,

Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2015 року,

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2007 року № 37/07-840/94, як з поручителя та боржника.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, позовні вимоги банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Жрещатик" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 801 877 грн 97 коп.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "Хрещатик" просить скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у солідарному порядку з боржника та поручителя.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог частини другої ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз змісту ст. ст. 1054 та 559 ЦК України свідчить про таке.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною ч. 4 ст. 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

Судами встановлено, що у зв'язку з порушенням боржниками строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитними договорами кредитор використав передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України право на односторонню зміну умов кредитних договорів, надіславши 13 травня 2009 року вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором станом на 12 травня 2009 року у триденний строк, а у випадку непогашення простроченої заборгованості у цей термін дострокового повернення всієї суми кредиту в тридцяти денний термін.

З урахуванням зазначених правових норм суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано виходив із того, що передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум повинен обчислюватись від наступного дня після настання дати дострокового повернення заборгованості, та оскільки такі вимоги були заявлені до поручителя ОСОБА_2 більше ніж через шість місяців (03 лютого 2011 року) після настання строку виконання зобов'язань, то в силу положень частини ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припинила свою дію.

Зазначені правові висновки узгоджуються з нормами ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Зазначена вище позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року № 6-28цс14 та 17 вересня 2014 року № 6-53цс14, які в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить норму права, про перегляд якої йдеться, та для всіх судів України.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2015 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при його ухваленні, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.