6-3151св15 Про визнання договору позики недійсним - 18.03.2015 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення позики, процентів від суми позики, індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів від простроченої суми; за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 544 тис. грн позики, 40 412 грн 48 коп. процентів від суми позики за період з 4 листопада 2013 року по 17 вересня 2014 року, 74 571 грн 52 коп. індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з листопада 2013 року по серпень 2014 року, 13 592 грн 55 коп. 3 % річних від простроченої суми за період з 4 листопада 2013 року по 1 вересня 2014 року.

На обґрунтування позову зазначав, що 4 липня 2013 року він позичив відповідачам грошові кошти в сумі 544 тис. грн строком на чотири місяці, тобто до 4 листопада 2013 року. На підтвердження укладення сторонами договору позики ОСОБА_5 і ОСОБА_6 написали йому розписку. Відповідно до ст. ст. 536, 1048 ЦК України він має право на одержання від позичальників процентів від суми позики в розмірі облікової ставки Національного Банку України. В установлений договором позики строк ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не повернули грошові кошти та прострочили виконання грошового зобов'язання, тому на підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідачів суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

У травні 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому з урахуванням уточнень просили визнати договір позики від 4 липня 2013 року, укладений між ними та ОСОБА_4 недійсним. Зазначили, що вони є суб'єктами господарювання та здійснюють підприємницьку діяльність з оптово-роздрібної торгівлі продуктами харчування. Між сторонами було укладено усний договір про поставку цукру, на виконання якого ОСОБА_4 передав їм кошти як попередню плату за товар. Таким чином, спірні правовідносини не є позиковими. Просили зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 544 тис. грн позики, 40 412 грн 48 коп. процентів від суми позики, 74 571 грн 52 коп. індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання, 13 592 грн 55 коп. 3 % річних від простроченої суми, а всього - 672 576 грн 55 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року рішення місцевого суду в частині індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання, процентів від простроченої суми та судових витрат змінено. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 544 тис. грн позики, 40 412 грн 48 коп. процентів від суми позики, 74 532 грн 57 коп. індексації за прострочення виконання грошового зобов'язання, 13 413 грн 70 коп. 3 % річних від простроченої суми, всього - 672 358 грн 75 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не виконали свій обов'язок щодо повернення ОСОБА_4 суми позики, а тому вимоги є обґрунтованими. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк повернення відповідачами позики сплив 4 листопада 2013 року, а тому з 5 листопада 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважаються такими, що прострочили виконання грошового зобов'язання.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2014 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року залишити без змін.