6-45742св14 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих неналежним виконанням капітального ремонту покрівлі даху - 18.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Бобровицької міської ради Чернігівської області, відкритого акціонерного товариства "Бобровицький цукровий завод" про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою Бобровицької міської ради Чернігівської області на ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року,

У травні 2001 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона проживає у АДРЕСА_1, покрівля якого протікає. У 1986 році вона звернулась до відкритого акціонерного товариства "Бобровицький цукровий завод" (далі - ВАТ "Бобровицький цукровий завод", у якому вона працювала з 1960 року з заявою про проведення у неї капітального ремонту та отримала відмову. Після її звернення до Ради Міністрів УРСР було розпочато капітальний ремонт, який не закінчений. З урахуванням зазначеного, позивачка просила стягнути з відповідачів матеріальні збитки у розмірі 10 720 грн, які необхідні для ремонту та стягнути з ВАТ "Бобровицький цукровий завод" 75 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2002 року затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_3 до Бобровицької міської ради Чернігівської області, ВАТ "Бобровицький цукровий завод" про відшкодування майнової та моральної шкоди, згідно з якою за взаємною згодою сторін ремонт покрівлі у квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, буде проведений за рахунок Бобровицької міської ради Чернігівської області і ремонт покрівлі полягає у заміні несучих конструкцій та рубероїдно-шиферного покриття.

У вересні 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Чернігівській області) звернувся до Бобровицького районного суду Чернігівської області із заявою про зміну способу і порядку виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2002 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бобровицької міської ради Чернігівської області, відкритого акціонерного товариства "Бобровицький цукровий завод" про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року, заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Чернігівській області задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення по справі № 2-7/2002, на підставі якого видано виконавчий лист від 19 травня 2003 року про те, що за взаємної домовленості сторони погодилися, що ремонт покрівлі у квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, буде проведений за рахунок Бобровицької міської ради Чернігівської області на стягнути з Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_3 58 952 грн, необхідних для проведення ремонту покрівлі вказаного будинку.

У касаційній скарзі Бобровицька міська рада Чернігівської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи заяву державного виконавця, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що мирова угода має силу виконавчого документа, то у разі невиконання сторонами умов угоди, стягувач має право пред'явити її до виконання, а за обставин, визначених ст. 373 ЦПК України, ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач або державний виконавець можуть просити змінити спосіб та порядок виконання прийнятого рішення і для цього є умови і підстави.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до положення ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2002 року затверджено мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_3 до Бобровицької міської ради Чернігівської області, ВАТ "Бобровицький цукровий завод" про відшкодування майнової та моральної шкоди, згідно з якою за взаємною згодою сторін ремонт покрівлі у квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, буде проведений за рахунок Бобровицької міської ради Чернігівської області і ремонт покрівлі полягає у заміні несучих конструкцій та рубероїдно-шиферного покриття.

Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець повинен здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили, воно є обов'язковими до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

У ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу порядку виконання.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Обґрунтовуючи заперечення проти задоволення заяви державного виконавця, Бобровицька міська рада зазначила, що запропонований виконавчою службою спосіб виконання судового рішення фактично змінює як суть спору між сторонами, так і суть судового рішення, яким цей спір було вирішено, а саме із зобов'язання боржника вчинити певні дії на стягнення із боржника на користь позивача певних коштів, розмір яких раніше не визначався і не був предметом спору.

У порушення зазначених вимог процесуального закону суд змінив спосіб виконання ухвали суду про проведення указаного ремонту за рахунок відповідача на стягнення зазначеної суми, при цьому не навів в ухвалі передбачені законом підстави для такої зміни та не послався на встановлені обставини, що утруднюють виконання ухвали, не навів в ухвалі обставин, які можна вважати винятковими і такими, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Крім того, суди не врахували, що зазначені норми Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та ст. 373 ЦПК України передбачають порядок зміни способу виконання рішення суду, а не ухвали суду.

Ураховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, тому підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Бобровицької міської ради Чернігівської області задовольнити частково.

Ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.