6-44653св14 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - 18.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "АТН-Логістик" про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення апеляційного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року,

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2013 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "АТН-Логістик" (далі - ТОВ "АТН-Логістик") було укладено договір про надання овердрафту, відповідно до умов якого ТОВ "АТН-Логістик" отримало кредит у формі овердрафту з лімітом у розмірі 218 тис. грн зі сплатою 21,5 % річних на строк до 9 вересня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки та договір застави майнових прав на депозит у розмірі 230 тис. грн, розмішеному в банку на підставі договору банківського строкового вкладу (депозиту), укладеного 9 вересня 2013 року між банком та ОСОБА_3 Позичальник та поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість у розмірі 256 197 грн 31 коп., яку позивач просив стягнути на його користь з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 7 жовтня 2014 року позов ПАТ "Брокбізнесбанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "АТН-Логістик", ОСОБА_4 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за договором про надання овердрафту від 16 вересня 2013 року, яка виникла станом на 9 вересня 2014 року у розмірі 271 242 грн 46 коп., яка складається з наступного: 214 804 грн 16 коп. - заборгованість за кредитом, 32 459 грн 02 коп. - заборгованість по процентам, 22 388 грн 05 коп. - заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту, 1 591 грн 23 коп. - заборгованості по пені за прострочення сплати процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 1 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції змінено. Зараховано на погашення заборгованості ТОВ "АТН-Логістик" за договором про надання овердрафту від 16 вересня 2013 року, укладеним між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "АТН-Логістик", яка виникла станом на 9 вересня 2014 року у розмірі 271 242 грн 46 коп. та складається з наступного: 214 804 грн 16 коп. - заборгованість за кредитом, 32 459 грн 02 коп. - заборгованість по процентам, 22 388 грн 05 коп. - заборгованість по пені за прострочення сплати кредиту, 1 591 грн 23 коп. - заборгованості по пені за прострочення сплати процентів, належні поручителю ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 242 212 грн, що знаходяться на рахунку, відкритому ПАТ "Брокбізнесбанк" на її ім'я за договором банківського вкладу (депозиту), укладеним 9 вересня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3

У касаційній скарзі ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок порушення боржником умов договору щодо максимального періоду безперервного користування овердрафтом, який не може перевищувати 30 днів, утворилась прострочена заборгованість по кредиту, на яку здійснювалось нарахування процентів за ставкою 26,5 % відповідно до п. 2.1 кредитного договору, пені за прострочення сплати кредиту та процентів за користування грошовими коштами, що стало підставою для солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителя.

Змінюючи рішення районного суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та зараховуючи на погашення заборгованості належні поручителю ОСОБА_3 грошові кошти, що знаходяться на рахунку, відкритому ПАТ "Брокбізнесбанк" на її ім'я за договором банківського вкладу та стягуючи солідарно з боржника та поручителя решту заборгованості, апеляційний суд виходив із того, що зарахування указаних коштів поручителя у рахунок погашення заборгованості ТОВ "АТН-Логістик" за указаним кредитним договором не суперечить вимогам закону, відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості на яких ґрунтуються зобов'язання. При цьому зазначив, що розпочата у березні 2014 року процедура ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" не може бути підставою для відмови ОСОБА_3 в зарахуванні належних їй грошових коштів за договором банківського вкладу на погашення заборгованості перед ПАТ "Брокбізнесбанк" за кредитним договором, а також не доведено, що це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 16 вересня 2013 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "АТН-Логістик" було укладено договір про надання овердрафту, відповідно до умов якого ТОВ "АТН-Логістик" отримало кредит у формі овердрафту з лімітом у розмірі 218 тис. грн зі сплатою 21,5 % річних на строк до 9 вересня 2014 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки та договір застави майнових прав на депозит у розмірі 230 тис. грн, розмішеному в банку на підставі договору банківського строкового вкладу (депозиту), укладеного 9 вересня 2013 року між банком та ОСОБА_3 Позичальник та поручитель зобов'язання за цими договорами не виконували, на вимоги банку не реагували, утворилась заборгованість за розрахунком банку у розмірі 256 197 грн 31 коп.

Також встановлено, що у зв'язку з початком процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" на підставі рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11 червня 2014 року Фондом було призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" -Куреного О.В., якому перейшли всі повноваження органів управління та контролю банку.

Згідно з ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України.

Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому ст. 96 вищевказаного Закону.

З огляду на викладене, апеляційний суд не дав оцінки тому, чи можливо зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на ст. 602 ЦК України, чи це не призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) . Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Цим Законом передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) судам роз'яснено, що при вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог ст. ст. 601 - 602 ЦК України, ст. ст. 92 - 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, а пославшись на розумність, справедливість та добросовісність як засади цивільного законодавства, не звернув уваги на те, що такі засади встановлені для всіх учасників цивільних правовідносин, а не лише для певних осіб.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору, зокрема, не перевірив доводи банку про безпідставність зарахування зустрічних вимог ОСОБА_3

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.