Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України про нарахування надбавки за стаж наукової роботи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив зобов'язати Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України нарахувати йому надбавку за стаж наукової роботи за період з 1 січня 2004 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позову зазначав, що він з 1982 року працює в дослідному господарстві "Новосілки", яке реорганізовано в Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України. З 1 червня 1996 року він був переведений на посаду провідного інженера-конструктора інженерного центру на підставі наказу № 80-к від 12 червня 1996 року. З 1 січня 2004 року - на посаду провідного інженера-конструктора відділу наукових і конструкторських розробок техніки для садівництва на підставі наказу № 1-к від 1 січня 2004 року. З 28 квітня 2012 року він затверджений на посаді провідного інженера конструктора лабораторії наукових розробок техніки для садівництва за результатами атестації на підставі наказу № 43-к від 28 квітня 2012 року. Зазначені посади є посадами працівників згідно зі ст. 22-1 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", однак всупереч указаних положень законодавства відповідач не нараховує і не виплачує йому надбавки за стаж наукової роботи, чим порушує його права.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що строк набуття права на надбавку за стаж наукової роботи для позивача ще не настав, а тому позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 1, 6, 22-1, 23 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.