Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "Датомакс" про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Датомакс" на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Датомакс" (далі - ТОВ "Датомакас") про стягнення боргу, посилаючись на те, що 12 вересня 2013 року між Приватним підприємством "Терек (далі - ПП "Терек") та ТОВ "Датомакс" було укладено договір позики, за умовами якого 23 вересня 2013 року останньому перераховано грошові кошти в сумі 2 730 000 грн. Також 12 вересня 2013 року між ПП "Терек" та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким остання поручилась за виконання зобов'язань за договором позики, а 01 жовтня 2013 року між ним та ПП "Терек" укладено договір уступки вимоги (цесії), за яким до нього перейшло право вимоги за договором позики від 12 вересня 2013 року.

У визначений договором строк позичальник ТОВ "Датомакс" грошові кошти не повернув, на письмову вимогу від 17 лютого 2014 року поручитель також ніяк не відреагувала, у зв'язку з чим просив стягнути солідарно з відповідачів борг в сумі 2 730 000 грн та судові витрати.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ТОВ "Датомакс" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 730 000 грн і судові витрати в сумі 3 654 грн, всього 2 733 654 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору скасовано, ухвалено нове рішення в цій частині, яким стягнуто з ТОВ "Датомакс" та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір по 1 827 грн з кожного.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Датомакс" просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 18 грудня 2009 року № 11 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0011700-76) роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Проте зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 12 вересня 2013 року між ТОВ "Датомакс" в особі представника за довіреністю Ігнатко В.В. (позичальник) та ПП "Терек" в особі директора Ковальова В.С. (позикодавець) укладено в простій письмовій формі договір позики, розмір якої складає 2 730 000 грн.

Договір підписаний представником позичальника за довіреністю Ігнатко В.В. та директором ПП "Терек" Ковальовим B.C. й скріплений печаткою ПП "Терек".

12 вересня 2013 року між ОСОБА_4 та ПП "Терек" укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручилась за виконання ТОВ "Датомакс" зобов'язань за договором позики.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим він зобов'язаний сплатити суму боргу.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Стаття 1049 ЦК України встановлює обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики від 12 вересня 2013 року укладався представником Ігнатком В.В. за довіреністю від ТОВ "Датомакс".

Згідно зі ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреність є письмовий документ, що видається особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом її керівника і завіряється печаткою цієї організації (ст. 246 ЦК України).

У кожній довіреності обов'язково має бути вказана дата її видачі. Недотримання цієї вимоги закону спричиняє за собою недійсність довіреності, як документа, що підтверджує повноваження представника (ст. 247 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно із ст. 1003 ЦК у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Втім, згаданий вище договір позики не містить жодних даних щодо довіреності, на підставі якої Ігнатко В.В. його підписав від імені ТОВ "Датомакс", зокрема, хто і коли її видав, ким вона була посвідчена та які дії може вчиняти особа на підставі цієї довіреності.

В матеріалах справи відсутня навіть копія довіреності.

Частиною 1 статті 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Закон визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має наперед встановленого значення.

Статтею 64 ЦПК України визначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд має право вимагати додання оригіналу.

Оригінали письмових доказів, як зазначено у статті 138 ЦПК України, до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Незважаючи на зазначені вище вимоги процесуального закону, суд обґрунтував своє рішення, взявши до уваги ніким не завірені копії договору позики від 13 вересня 2013 року та платіжного доручення від 23 вересня 2013 року № 1 на суму 2 730 000 грн, не витребував і не дослідив їх оригінали, прийняв ксерокопії згаданих документів як належний доказ у справі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Бабушкінським районним судом розглядається також справа за позовом ТОВ "Датомакс" до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики і поруки.

Проте суд не обговорив питання про об'єднання обох справ в одне провадження у порядку ст. 126 ЦПК України.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції та змінивши його лише в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд на порушення вимог статей 315, 316 ЦПК України не усунув допущені порушення суду першої інстанції.

Наведене свідчить, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Датомакс" задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.