Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до комунального закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради, Приморської міської ради про усунення перешкод в оформленні права власності на земельну ділянку та встановлення сервітуту, за касаційною скаргою комунального закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради, до якої приєдналась Запорізька обласна рада, на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом, вимоги якого уточнили в ході розгляду справи та просили визнати незаконними листи комунального закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" (далі КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія"), якими кожному з них відмовлено у вилученні з постійного користування ділянок необхідними розмірами згідно чинного земельного законодавства України для обслуговування об'єктів нерухомості по АДРЕСА_1 (літ. З, З-1) і (П, П-1), м. Приморськ Запорізької області, що перебувають у їх власності; визнати згоду, надану від імені КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради, на вилучення кожному з позивачів з постійного користування земельних ділянок площами по 0,10 га, для обслуговування об'єктів нерухомості по АДРЕСА_1 (літ. З, З-1) і (П, П-1), м. Приморськ Запорізької області, що перебувають у їх власності, такою, що відповідає вимогам ч.ч. 1, 2, 3, 10 ст. 149 ЗК України; зобов'язати Приморську міську раду Приморського району Запорізької області надати земельні ділянки для обслуговування вказаних об'єктів нерухомості; встановити постійний, безоплатний земельний сервітут (право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху) на користь кожного з позивачів та третіх осіб, яким необхідний проїзд для обслуговування всіх видів інженерних комунікацій, що підведені до вказаних будинків та право проходу до узбережжя Азовського моря на користь кожного з них, стосовно земельної ділянки, що належить на праві постійного користування КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія". В разі встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту, зобов'язати відповідача надати позивачам копію ключів від воріт комунального закладу для виготовлення за їх рахунок дублікатів, що забезпечить їм безперешкодний прохід і проїзд до своїх будинків.

Позов мотивовано тим, що згідно державного акта на право користування землею, виданого та зареєстрованого у 1980 році за № 81, Запорізькій обласній фізіотерапевтичній лікарні м. Приморськ Запорізької області було передано земельну ділянку площею 16,29 га у безоплатне користування під будівництво лікарні. Згодом Запорізьку обласну фізіотерапевтичну лікарню м. Приморська Запорізької області було перейменовано у КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради. На підставі рішення Приморської міської ради від 23 грудня 2008 року № 513, житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (літ. З) і (П), м. Приморськ, Запорізької області, були поділені на дві частини та присвоєно нові адреси: АДРЕСА_1 (літ. З, З-1) та АДРЕСА_1 (літ. П, П-1), та позивачами як їх власниками отримані свідоцтва про право власності на нерухоме майно. На підставі вказаних свідоцтв позивачами отримані у Приморському комунальному підприємстві технічної інвентаризації технічні паспорти на садибні (індивідуальні) житлові будинки по АДРЕСА_1 (літ. З, З-1) і (П, П-1) м. Приморськ. Зазначені житлові будинки знаходяться на земельних ділянках, які є частиною ділянки, що перебуває у постійному користуванні КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія".

Позивачі вважають, що оскільки ними на законних підставах набуто право власності на об'єкти нерухомості по АДРЕСА_1 (літ. З, З-1) і (П, П-1), м. Приморськ Запорізької області, то вони мають право на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що необхідні для їх обслуговування, але не менше, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 ЗК України.

У 2010 році між позивачами і ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" укладені договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно документації із землеустрою, для обслуговування житлових будинків, що належать позивачам на праві приватної власності, передбачені земельні ділянки орієнтовною площею по 0,10 га.

Розпорядженням Запорізької обласної ради від 16 червня 2011 року № 70-св "Про погодження зміни меж земельної ділянки оформленої на праві постійного користування за комунальними закладом "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради та передачі її в користуванні фізичними та юридичними особами", погоджено відмову (шляхом вилучення) комунальному закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради від земельних ділянок площами 0,032 га кожному позивачів, на яких розташовані вказані житлові будинки.

Позивачі звернулися з відповідним листом до Приморської міської ради з проханням згідно актів приймання-передачі житлових будинків від 8 жовтня 2008 року та розпорядження Запорізької обласної ради від 16 червня 2011 року № 70-св, дати згоду вилучення земельних ділянок. Разом з тим, Приморська міська рада запропонувала звернуться в порядку ст. 149 ЗК України з листом про необхідність надання письмової згоди, засвідченої нотаріально, до КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради.

Листами КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради, позивачів повідомлено, що у адміністрації вищевказаного закладу не має законних підстав надати письмове погодження.

Рішенням Приморської міської ради від 28 грудня 2010 року №31 надано дозвіл КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради на проведення інвентаризації земель, які перебувають у постійному користуванні. ДІІ "Запорізькі науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" була проведена інвентаризація земель та розроблена відповідна документація із землеустрою, але на час подання позову керівництвом КЗ "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної не приведені у відповідність, не оформлені та не зареєстровані відповідні правовстановлюючі документи на право постійного користування земельною ділянкою.

Позивачі вважають, що такі дії КЗ "Санаторій медичної "Глорія" Запорізької обласної ради порушують їх право власності, оскільки вони не мають можливості повноцінно користуватися належним їм майном.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 2 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність комунального закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія", що полягає в не погодженні, як землекористувачем, щодо надання погодження на вилучення з постійного користування земельних ділянок відносно: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, площею 0,1 га кожному, зі складу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Приморськ Запорізької області, площею 7,9275 га, та зобов'язано "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" вчинити передбачені діючим законодавством дії по оформленню вказаного погодження. Встановлено постійний та безоплатний сервітут щодо проходу або проїзду автотранспортом в межах існуючих шляхів власникам та іншим особам (необмеженого кола осіб), які прямують до житлових будинків, або від них, по АДРЕСА_1 "п", "п-1", "з", "з-1", у м. Приморськ, по території земельної ділянки площею 7,9275 га, АДРЕСА_1 в м. Приморськ Запорізької області, яка знаходиться у постійному користуванні комунального закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія", зобов'язавши сторони: відповідача - створити умови безперешкодного проходу і проїзду автотранспортом для позивачів згідно плану, що зберігається в матеріалах цієї справи на аркуші 117, а позивачів та інших осіб щодо яких встановлено сервітут - використовувати тільки погоджені шляхи для проходу та проїзду по території цього комунального закладу. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Провадження у справі щодо вимог до Приморської міської ради Запорізької області закрито за ст. 205 ч.1 п.1 ЦПК України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач - комунальний заклад "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого суду, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

До вказаної касаційної скарги приєдналась Запорізька обласна рада.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позов виходив з того, що відмова КЗ "Глорія" погодити надання позивачам земельної ділянки зі складу земель, якими користується ця юридична особа - є неправомірною, та такою, що перешкоджає їм реалізувати своє право на отримання у власність земельну ділянку. Таке право позивачів підлягає захисту в судовому порядку, а бездіяльність щодо оформлення передбачених законом документів, позбавляє можливості провести вилучення землі в порядку, передбаченому ст. 149 ЗК України. Житлові будинки позивачів розташовані на території земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні КЗ "Глорія" і доступ з шляхів загального користування іншим чином до цих будівель є неможливим, інакше як по території такої земельної ділянки, що не заперечувалось сторонами. Позивачами надано проект встановлення сервітуту та визначено шляхи пересування автотранспортом і пішки, які не порушують існуючий порядок руху по території санаторію. Позивачам чиняться перешкоди з боку КЗ "Глорія" для проходу і проїзду до своїх житлових будинків, що є підставою для встановлення сервітуту в суді. Порядок проїзду проходу визначено наказом головного лікаря від 1 квітня 2013 року № 41-осн, і за поясненнями свідка можливо облаштувати пропуск автотранспорту до приватних будинків поза зоною відпочинку та перебування хворих.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав можливим поновити права позивачів щодо проходу або проїзду до свого житла, територією якою користується відповідач, а також щодо необмеженого кола осіб, які прямують до вказаних житлових будинків або від них, шляхом встановлення земельного сервітуту на право проходу або проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним нормам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акту на право користування землею від 1980 року Запорізькій фізіотерапевтичній лікарні виділено земельну ділянку площею 16,29 га для будівництва лікарні у м. Приморську, з позначенням її на місцевості.

В подальшому рішенням Запорізької обласної ради № 28 від 18 січня 2006 року лікарня була перейменована в комунальний заклад санаторій медичної реабілітації "Глорія".

Рішенням Приморської районної ради № 5 від 24 квітня 2008 року, житлові будинки № 10310012 та 10310013 по АДРЕСА_1 у м. Приморськ, що знаходяться на балансі санаторію "Глорія" передано у комунальну власність Приморського району та за актом від 8 жовтня 2008 року їх передано від КЗ "Глорія" представникам Приморської районної ради, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 "з" та "п".

Вказані житлові будинки були приватизовані відповідно до рішення Приморської районної ради №8 від 19 лютого 2009 року та на них отримано свідоцтва на право власності: ОСОБА_7 на 1 частку АДРЕСА_1 "п" від 13 квітня 2010 року, ОСОБА_8 на 1 частку АДРЕСА_1 "п-1" від 13 квітня 2010 року, ОСОБА_5 на 1 частку АДРЕСА_1 "з" від 13 квітня 2010 року, ОСОБА_6 на 1 частку АДРЕСА_1 "3" від 13 квітня 2010 року.

Розпорядженням Запорізької обласної ради № 70-св від 16 червня 2011 року погоджено відмову КЗ "Глорія" від земельних ділянок на користь зазначених осіб по 0,032 га по АДРЕСА_1.

За технічною документацією ДП "Запорізький НДПІЗ" у 2001 році розроблено та визначено на місцевості можливість виділення позивачам по 0,1 га кожному з земель по АДРЕСА_1 у м. Приморську, які знаходяться в користуванні КЗ "Глорія".

Вилучення цих земельних ділянок не відбулось.

У 2013 році позивачі звернулися до землекористувача КЗ "Глорія" за нотаріально посвідченою згодою на вилучення земельної ділянки для обслуговування належних їм на праві власності будинків, на що отримали відмову з посиланням на невиконання вимог п.п. 2.1 та 2.2 розпорядження Запорізької обласної ради від 16 червня 2011 року, згідно із якими було передбачено обов'язок керівника КЗ "Глорія" погодити в Запорізькій обласній раді результати інвентаризації земельної ділянки та технічної документації по виготовленню державного акту на право постійного користування землею за КЗ "Глорія", здійснити інші дії щодо переоформлення права користування цією землею.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по оформленню погодження позивачам на вилучення з його постійного користування земельних ділянок суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно довідки Приморської міської ради земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у власності Приморської міської ради, рішень про втрату чинності державного акту на право постійного користування від 1980 року на цю ділянку не приймалось, землекористувачем земельної ділянки є КЗ "Глорія", тому бездіяльність останнього у погодженні вилучення з його користування земельних ділянок позивачам є незаконною.

Разом з тим, судами не було враховано вищевказаних норм, належним чином не перевірено та не встановлено власника земельної ділянки, якою користується відповідач, якими документами підтверджується його право постійного користування земельною ділянкою, які її розміри та місце розташування, не встановлено чи наділено КЗ "Глорія" правом надавати згоду на вилучення земельних ділянок позивачам, про які вони просять, не перевірено з яких саме земель мають вилучатися земельні ділянки позивачам.

Встановлюючи земельний сервітут суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд не врахував наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне господарське використання своєї земельної ділянки, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Разом із тим, в порушення наведених норм права та вимог ст. 214 ЦПК України, суди попередніх інстанцій вказуючи про те, що земельна ділянка, про встановлення сервітуту на якій заявлено вимогу, належить відповідачу на праві постійного користування, не звернули увагу на те, що в матеріалах справи докази на підтвердження вказаного факту відсутні, не перевірили в чому саме полягає порушення прав позивачів, чи є вони власниками або користувачами земельних ділянок, якими доказами це підтверджується, чи підлягає їх право захисту саме шляхом встановлення постійного безоплатного сервітуту.

Вирішуючи спір, суди зазначили лише про можливість встановлення земельного сервітуту, проте без встановлення фактичних обставин та дослідження доказів залишилось питання неможливості задоволення потреб позивачів іншим способом, без встановлення сервітуту.

Суди не врахували, що обов'язок по доведенню необхідності встановлення сервітуту покладається саме на позивачів та всупереч вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не роз'яснили сторонам у справі права заявити клопотання про проведення судової експертизи для з'ясування питання про неможливість задоволення потреб позивачів іншим способом та можливість встановлення земельного сервітуту.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу комунального закладу "Санаторій медичної реабілітації "Глорія" Запорізької обласної ради, до якої приєдналась Запорізька обласна рада задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 2 липня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.