6-41722св14 Про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки - 11.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВАБ") про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору поруки.

На обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 15 вересня 2006 року між ОСОБА_5 та ПАТ "ВАБ" було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка отримала 7 000 доларів США на умовах сплати 14 % річних за користування кредитом і кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 15 вересня 2011 року.

Також зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 15 вересня 2006 року між ним та банком було укладено договір поруки.

Посилаючись на те, що відповідачами без його згоди збільшено процентну ставку за кредитним договором, спірний договір поруки суперечить Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки укладений з використанням нечесної підприємницької практики, а також банк не мав відповідного дозволу для використання іноземної валюти, ОСОБА_4 просив визнати кредитний договір, укладений 15 вересня 2006 року між ОСОБА_5 та ПАТ "ВАБ" недійсним та договір поруки від 15 вересня 2006 року, укладений між ним ПАТ "ВАБ" припиненим.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що визначені правові підстави для визнання кредитного договору недійсним відсутні, крім того немає передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України причин для припинення поруки ОСОБА_4

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 15 вересня 2006 року між ОСОБА_5 та ПАТ "ВАБ" було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала 7 000 доларів США на умовах сплати 14 % річних та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 15 вересня 2011 року.

15 вересня 2006 року між позивачем та ПАТ "ВАБ" було укладено договір поруки, згідно із яким ОСОБА_4 солідарно відповідає перед ПАТ "ВАБ" за виконання ОСОБА_5 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору від 15 вересня 2006 року, укладеною між ОСОБА_5 та ПАТ "ВАБ" 26 листопада 2008 року встановлено плату за користування коштами в розмірі 17 % річних.

Підтвердження про надання згоди ОСОБА_4 на зміну основного зобов'язання шляхом підписання із ним договору про внесення змін до договору поруки у матеріалах справи відсутні.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте місцевий суд, на порушення вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України, не врахував того, що умовами договору поруки не визначено погодження поручителя зі змінами до кредитного договору та конкретними умовами, порядком і обсягами збільшення відповідальності боржника, а лише зазначено про те, що при внесенні змін у кредитний договір і його пролонгації, обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на поручителя (п. 3.4), а також не вказано про те, що поручителя не слід повідомляти про зміну умов кредитного договору, в зв'язку із чим, його висновок про те, що в даному випадку не потрібна згода поручителя на збільшення відсоткової ставки прямо суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК України та порушує права поручителя за укладеним договором, оскільки збільшує обсяг його відповідальності у порівнянні з тими умовами, які були визначені сторонами при укладенні договору поруки.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив в цій частині рішення суду першої інстанції без змін.

Поряд із цим, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору недійсним, в зв'язку з відсутністю порушень вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) та ст. ст. 203, 215 ЦК України під час його укладення.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення вимог позову про припинення договору поруки підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року в частині вирішення вимог позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про припинення договору поруки скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.