Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури, відшкодування витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 13 липня 2010 року стосовно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України та згідно постанови Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 14 липня 2010 року його було притягнуто в якості обвинуваченого.

З метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна та забезпечення, без заявленого управлінням агропромислового розвитку Токмацької районної державної адміністрації у справі, цивільного позову, постановою Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 19 липня 2010 року накладено арешт на його майно.

На підставі постанови Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області від 22 липня 2010 року його відсторонено від займаної посади заступника начальника управління комунальної власності Токмацької міської ради Запорізької області.

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 грудня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2014 року, його було виправдано за відсутністю в діях складу злочину, кримінальну справу закрито та скасовано арешт, накладений на майно.

Позивач зазначав, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності і незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, призвело до порушень та обмежень його конституційних прав; завдало йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди обґрунтував тим, що період перебування його під слідством складає з 14 липня 2010 року по 7 серпня 2014 року і становить 4 роки 24 дня тобто 48 місяців та 24 дні, враховуючи конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, просив стягнути 192 468 грн 33 коп. на відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач просив про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 44 350 грн.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Відшкодовано ОСОБА_6 за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку державного бюджету на користь позивача 44 350 грн. витрат, сплачених ОСОБА_6 за надання йому юридичної допомоги, 59 682 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру моральної шкоди. Визначено моральну шкоду у сумі 50 355 грн 20 коп. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на неправильне застосування судами у цій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Запорізької області підлягає відхиленню з наступних підстав.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суди виходили із того, що наявними є підстави та умови, передбачені ст. 1176 ЦК України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) для відшкодування завданої ОСОБА_6 моральної шкоди.

В зазначеній частині судові рішення не оскаржуються, тому не є предметом перегляду, відповідно до ст. 335 ЦПК України.

Разом з цим вирішуючи спір в частині відшкодування витрат на правову допомогу, суди керувалися положеннями п. 4 ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", відповідно до якого, громадянину підлягають поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 уклав з адвокатом ОСОБА_7 договір від 29 липня 2010 року б/н та договір від 7 лютого 2012 року № 11 про надання правових послуг адвоката. На підтвердження оплати правових послуг адвокату, під час досудового розслідування та судового слідства у кримінальній справі № 101033, порушеної 13 липня 2010 року відносно ОСОБА_6, останнім до суду були надані копії вищезазначених договорів та копії (24 шт.) квитанцій до прибуткового касового ордеру на загальну суму 44 350 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду. У цьому випадку, громадянинові відшкодовується сума, сплачена ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги (п. 4 ст. 3 цього Закону).

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу, суди обґрунтовано виходили із того, що позивачем доведено факт сплати ним цих витрат у розмірі 44 350 грн, наданих йому адвокатом у кримінальній справі, на підставі наданих вище доказів, які суди визнали належними та допустимими.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.