6-47992св14 Про стягнення суми моральної шкоди, завданої незаконними діями службових осіб органу виконавчої влади - 11.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Міністерства оборони України, Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, треті особи: прокуратура Дзержинського району м. Харкова, ОСОБА_5, про стягнення суми моральної шкоди, завданої незаконними діями службових осіб органу виконавчої влади, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року,

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Міністерства оборони України, Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 28 липня 2009 року він навчався у Харківському університеті повітряних сил ім. Івана Кожедуба. 05 липня 2011 року під час навчання в учбовому закладі та на його території йому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження молодшим сержантом ОСОБА_5, який перевищив свої службові повноваження та застосував нестатутні заходи впливу. Відповідно до висновку МСЕК від 28 листопада 2011 року йому встановлено інвалідність III групи, внаслідок чого висновком військово-лікарської комісії він визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Наказом начальника Харківського університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба від 06 вересня 2011 року його відраховано з навчального закладу за станом здоров'я, контракт розірвано та звільнено його в запас. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України. Посилаючись на те, що держава зобов'язана нести відповідальність за шкоду, спричинену посадовою особою державного органу виконавчої влади, просив у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідачів на свою користь 300 000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 28 липня 2009 року ОСОБА_3 зараховано до Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.

05 липня 2011 року на території навчального закладу ОСОБА_3 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження внаслідок перевищення військовою службовою особою, зокрема молодшим сержантом ОСОБА_5, своїх службових обов'язків.

Наказом Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба від 06 вересня 2011 року ОСОБА_3 відраховано від подальшого навчання за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії; припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантом вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з 07 вересня 2011 року.

Висновком МСЕК від 28 листопада 2011 року ОСОБА_3 встановлено інвалідність III групи, яка настала внаслідок вищевказаних подій.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 424 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 2 роки. Цивільний позов у справі залишено без розгляду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід керуватися ст. 1167 ЦК України, а не ст. 1174 ЦК України, на яку посилався позивач. При цьому Міністерство оборони України та Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба є неналежними відповідачами за позовом, заявленим на підставі ст. 1174 ЦК України, а вимог відповідно до ст. 1172 ЦК України ОСОБА_3 не заявляв. Також суд зазначив, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю керівних осіб Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, тому підстави для стягнення моральної шкоди з держави відсутні.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3, керуючись ст. 1174 ЦК України, просив стягнути на свою користь з держави за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої йому злочинними діями ОСОБА_5 під час виконання останнім своїх обов'язків.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 212-214, 303, 315, 316 ЦПК України (1618-15) повно, всебічно та об'єктивно з'ясували фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, оскільки на державу не може бути покладено відповідальність за шкоду, заподіяну посадовою особою Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, який не є органом державної влади.

Також суди правильно зазначили, що шкода, завдана працівником під час виконання службових обов'язків, може бути відшкодована юридичною особою на підставі ст. 1172 ЦК України, проте ОСОБА_3 з такими вимогами не звертався, а відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, отже колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.