Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до районного суду з позовом в якому вказував, що03 грудня 2013 року в м. Борисполі по вул. Київський шлях сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Іsuzu", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та належного йому автомобіля "ЕОS", державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні ушкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 68 774 грн 51 коп. Автомобіль "Іsuzu" застрахований у ПрАТ "Страхова Компанія "Арсенал Страхування" за полісом № АС 8205270 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що дає його власнику право на отримання страхового відшкодування у розмірі 50 000 гривень.

Позивач вказував, що він звернувся до відповідача із заявою про виплату йому страхового відшкодування, але страхова компанія відмовила у виплаті, мотивуючи тим, що він не надав усіх необхідних документів для здійснення такої виплати.

У зв'язку з вищевикладеним ОСОБА_6 просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач як законний володілець транспортного засобу, який було пошкоджено в результаті дорожньо-транспортної пригоди, має право на відшкодування шкоди, завданої з вини відповідача, страховою компанією, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди не був власником транспортного засобу, що зазнав ушкоджень, а тому в силу положень ч. 3 ст. 386 ЦК України він не має права на отримання страхового відшкодування.

Проте з такими висновками апеляційного суду не можна погодитись з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03 грудня 2013 року на вул. Київський шлях в м. Борисполі Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Іsuzu", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автобуса "ЕОС", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду від 27 грудня 2013 року винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_7 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у виді штрафу за ст. 124 КУпАП (а. с. 8).

Під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 керував транспортним засобом "Eos Coach Е I8O/Z/4OO/8/RO" (автобус), державний номерний знак НОМЕР_2, 1997 року випуску, на підставі доручення на транспортування від 02 грудня 2013 pоку, виданого підприємством "Niolar Group Inc" (а. с. 23).

У результаті дорожньої пригоди автобус отримав механічні ушкодження, вартість відновлювального ремонту згідно зі звітом № 0312 про незалежну оцінку майна (визначення розміру матеріального збитку), складеного 19 грудня 2013 року, становить 68 774 грн 51 коп.

Встановлено, що 19 грудня 2013 року ОСОБА_6 набув право власності на автобус "EOS". Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим від 19 грудня 2013 року Семенівським ВРЕР ДАІ НОМЕР_3 (а. с. 27).

24 грудня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до відповідача із заявою про настання події, що має ознаку страхового випадку, та про виплату страхового відшкодування (заява містить, в тому числі і проханням виплатити страхове відшкодування (а. с. 10). Із заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_6 звертався до відповідача і 04 березня 2014 року (а. с. 7).

Листом від 04 квітня 2014 року відповідач повідомив, що розглянув усі надані позивачем матеріали за фактом дорожньо-транспортної пригоди та роз'яснив порядок виплати страхового відшкодування, а також послався на перелік документів, які необхідно подати до заяви про страхове відшкодування відповідно до п. 35. 2 ст. 35 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абзаці 2 п. 4 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (з наступними змінами), володільцями джерела підвищеної небезпеки розуміються юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського володіння, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закону) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_6 керував транспортним засобом "Eos Coach Е I8O/Z/4OO/8/RO" (автобус), державний номерний знак НОМЕР_2, на підставі довіреності на транспортування, виданої 02 грудня 2013 pоку підприємством "Niolar Group Inc", дійшов обґрунтованого висновку про те, що він як законний володілець транспортного засобу на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди має право на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті отриманих автомобілем пошкоджень.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, що їх регулює, дійшов помилкового висновку про те, що позивач не має права на страхове відшкодування, оскільки на момент скоєння ДТП не був власником транспортного засобу.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 303- 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 04 листопада 2014 року скасувати, рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 09 вересня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.