6-44089св14 Про визнання договору оренди землі недійсним, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки - 11.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про визнання договору оренди землі недійсним, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 8 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 листопада 2014 року,

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельних ділянок площею 2,9717 га та 0,5294 га, що розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 листопада 2006 року від її імені невідомою особою було укладено договір оренди зазначених земельних ділянок з дочірнім підприємством "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ДП "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" ВАТ "ММК ім. Ілліча"). ОСОБА_3 вважала спірний договір земельних ділянок недійсним, оскільки вона його не підписувала, що свідчить про відсутність у неї вільного волевиявлення на укладення спірного правочину.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 10 листопада 2006 року між нею та відповідачем та витребувати земельні ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 26 липня 2013 року до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, залучено сільськогосподарське приватне підприємство "Світанок Плюс" (далі - СПП "Світанок Плюс"), правонаступником якого є приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Світанок" (далі - ПСП "Агрофірма "Світанок").

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 8 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 13 листопада 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок загальною площею 3,5011 га, укладений 10 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ДП "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" ВАТ "ММК ім. Ілліча". Витребувано у ДП "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" ВАТ "ММК ім. Ілліча" та повернуто ОСОБА_3 належні їй земельні ділянки площею 2,9717 га та 0,5294 га, що розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ПСП "Агрофірма "Світанок" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач договір оренди не підписувала та не надавала повноважень на його укладення й підписання іншій особі, що свідчить про відсутність у неї волевиявлення на укладення оспорюваного договору. При цьому відповідач позов визнав.

Крім того, апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу ПСП "Агрофірма "Світанок", зазначив, що ухваленим рішенням суду права останнього не порушено, тому залучення його до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача є безпідставним.

Проте погодитись із таким висновком судів не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 2,9717 га та 0,5294 га, що розташовані на території Княжицької сільської ради Ружинського району Житомирської області із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 листопада 2006 року від імені позивача зазначені земельні ділянки передані в оренду ДП "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" ВАТ "ММК ім. Ілліча" для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір оренди укладено строком на 20 років та зареєстровано 18 січня 2007 року в Ружинському відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Так, ч. 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

При цьому в ч. 1 ст. 109 ЦК України визначено, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Також п. 34 договору оренди землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Судом установлено, що право оренди, зокрема, право оренди спірних земельних ділянок, були виділені та передані до статутного капіталу СПП "Світанок плюс", яке було реорганізовано шляхом приєднання до ПСП "Агрофірма "Світанок", внаслідок чого до останнього перейшли всі права та обов'язки, які були внесені в якості вкладу дочірнім підприємством "Харвіст-Умань" (далі - ДП "Харвіст-Умань") (до заміни найменування - ДП "ІЛЛІЧ-АГРО Умань" ВАТ "ММК ім. Ілліча") у статутний капітал СПП "Світанок плюс".

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.

За змістом зазначеної норми процесуального права право визнати позов має відповідач, який є належним відповідачем у справі, тобто особою, яка має відповідати за пред'явленими позовними вимогами.

Проте суди не врахували, що права та обов'язки за договором оренди відповідачем, ДП "Харвіст-Умань", були передані й перебувають в користуванні ПСП "Агрофірма "Світанок", тому у ДП "Харвіст-Умань" правові підстави для визнання позову були відсутні, а у суду не було підстав для їх визнання.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що на а. с. 48 наявна заява відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки спірний договір укладено у листопаді 2006 року, а з позовом позивач звернулась до суду у липні 2013 року. Проте суд цю заяву не розглянув.

У п. 26 договору оренди землі передбачено, що орендар має право, зокрема, передавати земельну ділянку у суборенду без зміни її цільового призначення на строк, який не перевищує строк, визначений договором оренди землі.

Отже, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що права ПСП "Агрофірма "Світанок" не були порушені, оскільки договір оренди землі у встановленому законом порядку не перереєстровувався, а передання спірних земельних ділянок до статутного капіталу будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності не передбачено договором оренди.

Таким чином, суди у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернули, не врахували, що ПСП "Агрофірма "Світанок" є правонаступником прав ДП "Харвіст-Умань" за спірним договором оренди, а позов може визнати відповідач, який є належним на час розгляду справи.

Крім того, у п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України визначено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже, якщо з матеріалів справи вбачається, що склад осіб, які беруть участь у справі, має бути інший, а суд з урахуванням вищенаведеного повинен вчинити дії, які від нього вимагає положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій проведено з порушенням наведених вимог закону, оскільки ПСП "Агрофірма "Світанок" до участі у справі в якості співвідповідача судом залучено не було.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" задовольнити частково.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 8 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 13 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.