Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Колодійчук В.М., розглянувши касаційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання батька,

В жовтні 2013 року ОСОБА_4 (батько) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 (син) про стягнення аліментів, у якому просив стягнути з відповідача на його користь аліменти в розмірі ј частини усіх видів доходів відповідача. В обґрунтування своїх доводів посилався на те, що ОСОБА_5 не одружений, інших аліментних зобов'язань не має, з урахуванням матеріального стану в змозі платити аліменти на утримання батька у вказаному розмірі. Позивач людина пенсійного віку, крім пенсії інших доходів немає та потребує матеріальної допомоги.

В суд першої інстанції сторони по справі подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідач позовні вимоги визнав.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 кошти на його утримання щомісячно по ј частині з усіх видів його заробітку, починаючи з 16 жовтня 2013 року і довічно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/10 частини заробітку (доходів) платника аліментів, починаючи з 16 жовтня 2013 року і довічно, але з урахуванням матеріального стану стягувача і платника аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Держави судовий збір в розмірі 229 грн 40 коп.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, та те, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено права та інтереси ОСОБА_2 як особи, що отримує від ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини

Крім того, заявником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених вище судових рішень.

Відповідно до вимог ст. 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Доводи заявника щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року можна визнати поважними, у зв'язку з чим заявлене клопотання підлягає задоволенню.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд встановив, що відповідач ОСОБА_5 сплачує аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, 2005 року народження, а також сплачує аліменти на утримання матері відповідача ОСОБА_6 в розмірі ј частини заробітку (доходу). У позивача ОСОБА_4 є інші працездатні, повнолітні діти, які також мають можливість допомагати батькові, тому судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку про зменшення розміру аліментів, які у відповідності з вимогами ст. ст. 202, 205 СК України стягнуті з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 - з ј частини щомісячних доходів сина до 1/10 частини заробітку (доходів) сина щомісячно.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, суддя

Поновити представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2014 року.

Представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання батька відмовити.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.