Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Попович О.В.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов'язання видати ордер на житлове приміщення, посилаючись на те, що з 2004 року він разом з дружиною проживають у АДРЕСА_1 на підставі рішення комісії АК "Київенерго". У 2012 році ПАТ АК "Київенерго" проводило перевірку документів мешканців будинку та мешканцям, які на законних підставах проживали у будинку, рішенням комісії було видано нові ордери, в тому числі і йому. Квартирну плату та плату за комунальні послуги він оплачує на підставі договорів, укладених ним з філіалом "Енергосервіс" ПАТ АК "Київенерго". На звернення до КП "ЖЕО-111 Голосіївського району", яке обслуговує будинок, щодо укладення договору про надання послуг та вирішення питання реєстрації за місцем проживання він отримав відмову.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року вирішено питання про судові витрати у справі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року та додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Установлено, що будинок АДРЕСА_1, 1976 року забудови, 01 червня 2013 року передано на баланс КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району" від ПАТ АК "Київенерго".

Будинок було прийнято на обслуговування КП "ЖЕО-111 Голосіївського району" на підставі наказу від 03 червня 2013 року № 25/05.

Рішенням Харківської районної ради народних депутатів м. Києва від 13 листопада 1989 року № 615 указаний будинок визнано непридатним для проживання, оскільки згідно із висновком Головного державного санітарного лікаря м. Києва цей будинок перебуває на території промислової зони ТЕЦ-5, а мешканці, які проживають у ньому, підлягають відселенню.

Із 1992 року зазначений будинок використовувався для власних потреб ТЕЦ-5 "Київенерго" та трестом "Південтеплоенергомонтаж".

Рішенням Київської міської ради від 01 грудня 2011 року № 748/6984 "Про передачу до сфери управління Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації житлового фонду для малосімейних по АДРЕСА_1" зазначений будинок передано до сфери управління Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації.

Квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою та належить до державного житлового фонду.

На підставі рішення комісії з надання права користування жилою площею в гуртожитках ПАТ "Київенерго" від 04 квітня 2012 року № 03/2012 ОСОБА_3 на сім'ю з трьох осіб (він, дружина ОСОБА_4 та онука ОСОБА_5) був виданий ордер № 39 на жиле приміщення площею 12,40 кв. м, яке складається з однієї кімнати у квартирі АДРЕСА_1.

17 лютого 2014 року листом № 100-100/к-47/1-298 Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація на звернення ОСОБА_3 щодо укладення договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також проведення реєстрації за місцем проживання у АДРЕСА_1 повідомила про те, що не вправі видавати ордер на проживання громадян у будинку на території промислової зони ТЕЦ-5, оскільки вирішення даного питання перебуває у компетенції власника будинку, яким є Київська міська рада, та якщо в установленому законом порядку буде скасовано висновки Головного державного санітарного лікаря м. Києва та рішення органу місцевого самоврядування.

На звернення ОСОБА_3 про надання ордера на вищевказану квартиру Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація надала йому відповідь від 26 лютого 2014 року № 100-100/к-47/1-338 про відсутність правових підстав для видачі ордера.

Відповідно до ст. 52 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до ст. 53 цього ж Кодексу жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

З ордеру № 39 на вказане жиле приміщення вбачається, що рішення про надання спірної квартири позивачу прийняте комісією з надання права користування жилою площею в гуртожитку ПАТ "Київенерго".

У матеріалах справи відсутнє спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету ПАТ АК "Київенерго" про надання позивачу квартири в житловому будинку, а не в гуртожитку.

Крім того, позивач перебуває на обліку як такий, що потребує отримання житла у Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації, оскільки зареєстрований у гуртожитку по АДРЕСА_2.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із відсутності рішення адміністрації і профспілкового комітету, затвердженого виконавчим органом міської ради, про надання спірної квартири позивачу.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Питання відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, не є предметом даного спору, а отже позивач не звільняється від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів по їх оцінці, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 334, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2014 року, додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.