Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання частково недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, стягнення завдатку, за касаційною скаргою ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2014 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання частково недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, стягнення завдатку та додаткової суми у розмірі завдатку, посилаючись на те, що 16 червня 2012 року між його довірителем ОСОБА_5 та відповідачами, які є співвласниками квартири АДРЕСА_1, було досягнуто усіх істотних умов щодо придбання зазначеної квартири та укладено попередній договір купівлі-продажу, який було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3202.

Відповідно до п. 5.1 попереднього договору відповідачі отримали від позивача 160 000 грн завдатку, що еквівалентно на час укладення попереднього договору 20 000 доларів США.

Пунктом 5.3 попереднього договору передбачено, що у разі невиконання договору продавцями вони повертають покупцю протягом 3-х днів з дати, встановленої п. 6.1 договору, суму, еквівалентну 25 000 дол. США.

Оскільки відповідачі відмовляються від нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що позивач повинен їм ще доплатити 3 000 дол. США до обумовленої в попередньому договорі ціни у розмірі 37 000 дол. США, та з огляду на положення ч. 1 ст. 571 ЦК України позивач просив визнати недійсним п. 5.3 попереднього договору купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного 16 червня 2012 року між ОСОБА_6, яка діяла також від імені ОСОБА_8, ОСОБА_7, та ОСОБА_5 і нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3202.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 завдаток у розмірі 160 000 грн та додатково 160 000 грн суми у розмірі завдатку, а також понесені судові витрати у розмірі 3 314 грн.

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним п. 5.3 попереднього договору купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного 16 червня 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в особі його уповноваженого представника ОСОБА_6, як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого за реєстровим номером № 3202.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 суму виплаченого завдатку у розмірі 160 000 грн та додатково 160 000 грн - суму в розмірі завдатку.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 3 314 грн 70 коп. понесених судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2014 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення додатково 160 000 грн грошових коштів у розмірі суми завдатку і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Рішення суду змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що пункт 5.3 попереднього договору суперечить положенням ч. 1 ст. 571 ЦК України, правові наслідки якої вважав за необхідне застосувати до відповідачів, які ухилися від укладання основного договору купівлі-продажу.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення додаткової суми завдатку у розмірі 160 000 грн, виходив із того, що передані на виконання попереднього договору купівлі-продажу грошові кошти не є завдатком у розумінні ст. 570 ЦК України, оскільки договору купівлі-продажу квартири сторони не уклали, а, відтак, поверненню підлягають лише сплачені позивачем сума, яка за своєю суттю є авансом.

Такі висновки апеляційного суду є правильними та відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрований у реєстрі за № 3202.

Згідно з п. п. 1.1, 6.1 указаного договору сторони зобов'язувалися 30 червня 2012 року укласти договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,2 кв. м (а. с. 11).

У визначений попереднім договором строк основний договір купівлі-продажу укладений не був.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, правила наведеної норми матеріального права поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року № 6-82ц13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином висновки апеляційного суду, про те, що стягненню підлягає лише сума яка була сплачена позивачем як аванс за попереднім договором є привальними та відповідає закону, оскільки передана за попереднім договором сума була б подвійно стягнута з відповідачів в разі наявності укладеного основного зобов'язання, яке б не виконувалось.

Крім того, доводи касаційної скарги про те, що публічне акціонерне товариство "Мегабанк" не мало права на апеляційне оскарження вказаного рішення, є необґрунтованими, оскільки саме на квартиру, щодо якої укладено між сторонами попередній договір, 22 червня 2012 року був накладений арешт в межах виконавчого провадження на виконання рішення суду про стягнення на користь ПАТ "Мегабанк" кредитної заборгованості, а тому банк вважав свої права порушені.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подані касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.