6-38007св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 11.03.2015 Прийняття

головуючого Червинської М.Є., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 серпня 2014 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що 06 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 001-24034-060407, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 2 750 грн зі сплатою 12 % річних за користування кредитом та 1,45 % на місяць за ведення кредитної справи у розмірі, із остаточним терміном повернення до 05 квітня 2009 року.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, станом на 27 лютого 2014 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3 269 грн 59 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 959 грн 59 коп.; заборгованість за відсотками - 321 грн 95 коп.; заборгованість за комісією - 988 грн 05 коп.

ПАТ "Дельта Банк" просило суд, з урахуванням уточнень, стягнути з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 06 квітня 2007 року № 001-24034-060407 у розмірі 4 129 грн 59 коп., а також судові витрати.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області

від 21 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26 серпня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі факт сплати відповідачем заборгованості за кредитом, у розмірі, який позивач зазначив у розрахунку, а тому застосував до спірних правовідносин положення ст. 257 ЦК України та відмовив у зв'язку із попуском позивачем трирічного строку позовної давності.

Проте з такими висновками судів не можна погодитись з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 квітня 2007 року між ТОВ "Комерційний банк "Дельта" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 001-24034-060407, згідно з умовами якого банк надає останньому грошові кошти у розмірі 3 245 грн під 12 % річних, строком на 24 місяці (а. с. 6-8).

Відповідач кошти за кредитом не сплачував, у результаті чого утворилась заборгованість, на підтвердження розміру якої банком надано відповідний розрахунок, а також виписку із сплати заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 001-24034-060407 від 06 квітня 2007 року (а. с. 16-17, 36, 57).

Не погодившись і з розрахунком заборгованості, представник відповідача заявив до суду клопотання про витребування оригіналів квитанцій про сплату заборгованості за кредитним договором від 06 квітня 2007 року № 001-24034-060407, укладеним між ТОВ "Комерційний банк "Дельта" та ОСОБА_4 (а. с. 27).

Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2014 року суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача та зобов'язав позивача надати в судове засідання оригінали квитанцій на підтвердження платежів: у сумі 300 грн від 22 жовтня 2009 року; у сумі 220 грн від 03 листопада 2009 року; у сумі 200 грн від 29 серпня 2011 року; у сумі 300 грн від 14 листопада 2011 року (а. с. 44).

ПАТ "Дельта Банк" зазначив, що оригінали квитанцій не зберігає, оскільки вони друкуються в одному екземплярі та видаються платнику, однак надав суду виписку по сплаті заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 06 квітня 2007 року 001-24034-060407 (а. с. 57).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, вказана вище стаття розподіляє тягар доказування між позивачем і відповідачем у такий спосіб: позивач зобов'язаний доводити обставини, якими він обґрунтовує позов, а відповідач - обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти вимог, що пред'явлені до нього.

Пунктом 1.11 постанови правління Національного банку України від 14 травня 2003 року № 189 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (z0381-03) (далі - Постанова) передбачено, що банк для автоматизації процесів з питань фінансового моніторингу використовує програмне забезпечення, яке має забезпечувати серед іншого: ведення анкет клієнтів банку в електронному вигляді; ведення реєстру (зведеного реєстру) фінансових операцій; унеможливлення виключення інформації з реєстру фінансових операцій; наявність системи резервного копіювання та зберігання інформації.

Згідно з п. 1.12 Постанови документи в електронному вигляді формуються за допомогою програмно-апаратних засобів банку.

Відповідно до п. 1.13 Постанови документи в електронному вигляді, які сформовані за допомогою програмно-апаратних засобів банку або Спеціально уповноваженого органу, зберігаються в електронних архівах протягом таких строків:

реєстр/зведений реєстр фінансових операцій - не менше п'яти років з моменту закінчення календарного року, в якому формувався реєстр/зведений реєстр фінансових операцій.

Дослідженими слід вважати докази не лише за назвою, але й за одержаною через них інформацію про наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи.

Мотивувальна частина має починатися з чіткого викладу суті позовних вимог (або у випадку багатоепізодної справи - з першої вимоги/епізоду), що повинен вирішити суд.

Мотивувальна частина, зокрема, повинна містити: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; встановлення обставин, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назву, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Суд не може просто констатувати наявність чи відсутність тих, чи інших обставин, він повинен зробити це з посиланням на матеріали справи. У цьому й виявляється одна з суттєвих відмінностей правосуддя від інших форм юрисдикційної діяльності - суд зобов'язаний мотивувати своє рішення. Висновки суду, викладені ним у мотивувальній частині, мають преюдиціальне значення.

Мотивувальну частину рішення необхідно викладати з вичерпною повнотою. На підставі аналізу фактів і доказів, на підставі їх оцінки й юридичної кваліфікації суд робить висновки у справі.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, у порушення викладеного вище мотивів, з яких він не бере до уваги надані позивачем розрахунки та виписки на підтвердження своїх доводів, не зазначив, натомість без відповідних доказів у справі дійшов висновку про те, що відповідач не сплачував заборгованість за кредитним договором, а тому строк позовної давності не переривався, та відмовив з цих підстав у задоволенні позову.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 серпня 2014 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції.