Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що з 19 березня 2013 року він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою форми № 3, вих. № 795.

З телефонної розмови з державним виконавцем Києво-Святошинського відділу ДВС Данилишиним П.Б. він дізнався про існування виконавчого провадження № 38761083, яке було відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 09 квітня 2013 року.

Позивач вважав, що виконавчий напис вчинений з грубим порушенням законодавчих норм та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав.

Так, виконавчий напис вчинений на загальну суму 2 936 870 грн, 11 коп., а саме: нараховані 30 % річних за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 33 720 грн 95 коп., загальна прострочена заборгованість за договором позики у розмірі 2 818 800 грн 11 коп., витрати на страхування нерухомого майна у розмірі 14 599 грн 16 коп., витрати за нотаріальні послуги у розмірі 69 750 грн.

Позивач вважав, що нотаріус безпідставно включив до безспірних вимог стягувача за договором займу витрати з вчинення виконавчого напису у розмірі 69 750 грн та витрати зі страхування нерухомого майна у сумі 14 599 грн.

Крім того, спірний виконавчий документ не містить усіх належних реквізитів, передбачених вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а саме: відсутній номер рішення, згідно з яким видано документ, та адреса місця проживання чи перебування боржника та місце його роботи.

Також на порушення вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) позивач не отримував письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 10 квітня 2012 року ОСОБА_1 укладено з ОСОБА_2 договір позики на суму 310 тис. доларів США, який був посвідчений нотаріально.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору позики від 06 липня 2012 року ОСОБА_5 додатково отримав у борг від ОСОБА_2 477 900 грн, що в еквівалентні становило 59 тис. доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між сторонами було укладено договір іпотеки від 10 квітня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1712.

До вказаного договору іпотеки 06 липня 2012 року був укладений додатковий договорі № 1, відповідно до якого іпотекою також забезпечувалось виконання позивачем зобов'язань за додатковим договором позики від 06 липня 2012 року на суму 59 тис. доларів США.

В іпотеку позивачем було передано земельну ділянку площею 0,2397 га, що розташована в АДРЕСА_1, розташований на вказаній земельній ділянці.

У результаті виникнення з боку позивача заборгованості за вказаним договором позики перед ОСОБА_2 у розмірі 2 818 800 грн 11 коп., суми заборгованості за процентами у розмірі 33 720 грн 95 коп., витрат, понесених іпотекодержателем на страхування майна, переданого в іпотеку у розмірі 14 599 грн 16 коп., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було видано виконавчий напис від 09 квітня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 657, про звернення стягнення на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований на зазначеній земельній ділянці за тією ж адресою, які належать на праві власності ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, з урахуванням конкретних обставин справи, керувався Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) , п. п. 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 31, 34, 87- 89 Закону України "Про нотаріат", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. ст. 526, 589, 590, 610, 611 ЦК України та дійшов висновків щодо недоведеності та необґрунтованості вимог та відсутності законних підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.