Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 2005 року між ним, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено договір позики, за умовами якого останні отримали у борг 10 тис. доларів США зі сплатою 36 % річних з кінцевим терміном повернення до 1 липня 2011 року, про що було складено розписку. Оскільки позичальники борг не повернули, відсотки за користування коштами не сплачують, позивач просив, з урахуванням змінених позовних вимог., стягнути на його користь з відповідачів несплачену суму боргу у розмірі 151 431 грн 92 коп. та моральну шкоду у розмірі 55 тис. грн.

У подальшому ОСОБА_4 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_6

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 2 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 151 431 грн 92 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 тис. грн моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, вірно застосувавши вимоги ст. ст. 57- 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 207, 1047 ЦК України, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивач на вимогу суду за клопотанням відповідача не надав оригіналу боргової розписки, що унеможливлює задоволення позову у цій категорії справ, пояснивши, що оригінал розписки передано колекторам, надавши відповідний акт передачі документа. Також позивач не надав в обов'язковому порядку (ч. 2 ст. 218 ЦК України) письмового підтвердження того, що відповідач повернув частину боргу, тобто визнавав борг.

Таким чином, позивач своїх позовних вимог не довів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), а не відповідача, про що ним зазначається в касаційній скарзі.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 10 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.