Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс" про стягнення суми за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2014 року,

У серпні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 9 квітня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Ніссан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням

ОСОБА_3 та автомобіля марки "Ніссан" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль марки "Ніссан", власником якого є ОСОБА_5 Відповідно до постанови суду від 15 травня 2012 року винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнана ОСОБА_3 24 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Шкода, завдана дорожньо-транспортною пригодою у сумі 5 620 грн. 13 коп. позивачем була відшкодована ОСОБА_5 З урахуванням викладеного позивач просив суд в порядку суброгації стягнути з ОСОБА_3 суму 5 620 грн. 13 коп. та судовий збір.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ "СК "ВУСО" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надала належних доказів, які б підтверджували, що пошкодження транспортного засобу ОСОБА_5, які позивач визнав страховим випадком і за що виплатив страхове відшкодування, виникли саме у зв'язку із зіткненням з автомобілем ОСОБА_3

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами установлено, що 9 квітня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода унаслідок зіткнення автомобіля марки "Ніссан" державний реєстрацій номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки "Ніссан" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 Автомобілю, який належав на праві власності ОСОБА_5 завдано механічні пошкодження.

Згідно із постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 24 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту. Шкоду завдану ОСОБА_5 в розмірі 5 620 грн. 13 коп. сплачено страхувальнику. Виплату страхового відшкодування позивачем сплачено на підставі заяви страхувальника від 10 квітня 2012 року та страхового акта від 4 липня 2012 року. Факт виплати підтверджено платіжним дорученням.

У відповідності до вимог п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 ЦК України, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так, звертаючись до суду з указаним позовом ПрАТ "СК "ВУСО" указувало на те, що оскільки застрахований автомобіль було пошкоджено, позивач виплатив ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 5 620 грн. 13 коп., які просило стягнути ОСОБА_3 в порядку суброгації.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Висновки судів про те, що позивачем не доведено того, що пошкодження застрахованого транспортного засобу ОСОБА_5, які позивач визнав страховим випадком і за що виплатив страхове відшкодування, виникли саме у зв'язку із зіткненням з автомобілем ОСОБА_3 зроблені без належно оцінки доказів, що є порушенням ст. 212 ЦПК України.

Так, як убачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження позовних вимог до суду було надано акт виїзду на місце дорожньо-транспортної пригоди аварійного комісара та звіт про оцінку транспортного засобу від 18 квітня 2012 року, а також докази щодо сплати суми страхового відшкодування на користь застрахованої особи.

У порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України суд на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, не дав належної оцінки наданим позивачем доказам, не зазначив, якими доказами спростовано, надані позивачем докази на підтвердження свої вимог.

Будь-які мотиви з цього приводу в судових рішеннях відсутні.

Так, суди встановивши, що саме відповідач винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, страхова компанія сплатила потерпілій особі страхове відшкодування, відмовили в позові про стягнення зазначених сум без належного з'ясування обставин справи, та фактично залишив спір не вирішеним.

За таких обставин судами судові рішення не може вважатися законним й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 3 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.