Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 23 червня 2014 року № 482-К та поновити його на займаній посаді.

В обґрунтування позову зазначав, що він з 5 вересня 2013 року працював у відповідача на посаді директора філії - публічне акціонерне товариство "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1". З 16 червня 2014 року по 3 липня 2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні. Однак, 25 червня 2014 року йому від знайомих стало відомо, що його звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважаючи своє звільнення таким, що проведено з порушенням норм ч. 3 ст. 40 КЗпП України, просив задовольнити позов.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_4 на посаді директора філії публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1". Рішення в цій частині допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_4 відбулося із порушенням норм ст. 40 КЗпП України, а тому його позов підлягає частковому задоволенню.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.