Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Закропивний О.В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Строн" на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Строн", третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зміну дати і формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправним та скасувати наказ від 19 травня 2014 року про її звільнення з посади завідувача - провізора аптеки у зв'язку із виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення її з посади завідувача - провізора аптеки на підставі ст. 38 КЗпП України з 31 серпня 2014 року, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року в сумі 6 202 грн 98 коп. В обґрунтування вимог зазначала, що вона з 1 березня 2011 року працювала у відповідача на посаді фармацевта, а з 13 березня 2011 року за пропозицією відповідача, якому було відомо про її кваліфікаційний рівень та стаж роботи за фахом, вона була переведена на посаду завідувача - провізора аптеки. В період з 17 лютого 2014 року по 20 березня 2014 року вона з відома відповідача пройшла навчання з підвищення кваліфікації в "Інституті підвищення кваліфікації спеціалістів фармації" і отримала відповідне посвідчення та сертифікат за спеціальністю "організація і управління фармацією", що не було враховано при звільненні її з роботи з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; при звільненні її з роботи не пропонувалося вільно вибрати порядок звільнення, не пропонувалося перевестися на іншу посаду; у зв'язку із наявністю у трудовій книжці запису про підстави звільнення вона не могла працевлаштуватися за спеціальністю аж до 1 вересня 2014 року.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправильним звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади завідувача - провізора аптеки ТОВ фірми "Строн" з 19 травня 2014 року у зв'язку із виявленою невідповідністю займаній посаді, згідно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Визнано ОСОБА_2 звільненою з роботи з посади завідувача -провізора аптеки ТОВ фірми "Строн" за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 31 серпня 2014 року. Стягнуто з ТОВ фірми "Строн" на користь ОСОБА_2 6 202 грн 98 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ТОВ фірми "Строн" на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць в сумі 3 тис. грн.

У касаційній скарзі ТОВ фірма "Строн" просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення,яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності вказаних судових рішень та щодо необхідності витребування і перевірки матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Оскільки вищезазначена касаційна скарга розглянута судом касаційної інстанції по суті й у відкритті касаційного провадження відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, судовий збір за подання та розгляд касаційної скарги поверненню не підлягає (Постанова Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року № 6-138цс14).

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Строн" на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Строн", третя особа - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зміну дати і формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.