Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, посилаючись на те, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 однак відповідач перешкоджає користуватися належною їй часткою квартири.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні власністю.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користування власністю.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначав наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами ст. ст. 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права.

За правилами ст. 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

За змістом зазначених норм права співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Оскільки відповідач позбавляє позивача права користуватись та розпоряджатися спірною квартирою, позивач в добровільному порядку не має можливості усунути перешкоди в користуванні власністю, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.