Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 листопада 2012 року та 02 жовтня 2013 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві власності, що підтверджено актами залиття та висновком експертного дослідження. Оскільки залиття сталось з вини відповідача, що потягнуло за собою нанесення матеріальної шкоди позивачу, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, заподіяну залиттям, у розмірі 12 575 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Доводи касаційних скарг представника ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи роз'яснення, викладені у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , правильно виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимим доказами неправомірність дій відповідача, що виразилися у спричиненні їй шкоди шляхом залиття квартири, завдання цієї шкоди з вини ОСОБА_5 та наявність причинного зв'язку між шкодою та діями відповідача.

Визначаючи розмір завданої матеріальної шкоди, суди вірно взяли до уваги висновок експертного дослідження від 26 листопада 2013 року в якому вказано, що вартість відновлювального ремонту приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 12 575 грн, а тому при вирішенні спірних правовідносин вірно застосували ст. 1166 ЦК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.