Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", товариства з обмеженою відповідальністю "АТУР" про визнання договору іпотеки припиненим та скасування записів з державних реєстрів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначала, що 30 січня 2008 року між АБ "Брокбізнесбанк" та ТОВ "АТУР" було укладено кредитний договір, відповідно до умов договору товариство отримало кредит в розмірі 1 600 000 грн. із сплатою 18% річних на строк до 10 грудня 2011 року. Вона є майновим поручителем відповідно до іпотечного договору від 30 січня 2008 року. Між позичальником та кредитором до кредитного договору були укладені додаткові договори № 1 від 1 лютого 2008 року, № 2 від 7 лютого 2008 року, № 3 від 9 жовтня 2008 року та № 4 від 9 жовтня 2008 року без її згоди, як поручителя. Зміни, які внесені зазначеними угодами, істотно змінили умови кредитного договору. Вважає, що з цих підстав дія іпотечного договору припиняється, оскільки неодноразово збільшено обсяг відповідальності майнового поручителя.

Крім того, право пред'явити вимогу у банку виникло 11 грудня 2011 року, а про те, що боржник ТОВ "АТУР" не сплачує кредит та відсотки за його користування, кредитору стало відомо ще раніше.

Оскільки кредитором з 11 грудня 2011 року протягом шести місяців не пред'явлено вимогу до поручителя про виконання зобов'язання, іпотечний договір від 30 січня 2008 року припинив свою дію.

Посилаючись на наведене, просила суд визнати договір іпотеки від 30 січня 2008 року, укладений між та АТ "Брокбізнесбанк", посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4 за реєстровим № 146, таким, що припинив свою дію з 9 жовтня 2008 року; скасувати заборону на відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією ж адресою, кадастровий номер 2310400000:12:013:0184, накладену при посвідченні договору іпотеки від 30 січня 2008 року з внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис № 2988816 про державну реєстрацію обтяжень вказаного домоволодіння, що був внесений на підставі іпотечного договору № 146 від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис № 2988769 про державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна: домоволодіння АДРЕСА_1, що був внесений на підставі іпотечного договору № 146 від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 6489095 про заборону на нерухоме майно - земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за зазначеною адресою, кадастровий номер 2310400000:12:013:0184, що був внесений на підставі іпотечного договору № 146 від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4; виключити з Держаного реєстру іпотек запис № 6489495 про іпотеку: земельну ділянку по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310400000:12:013:0184, що був внесений на підставі іпотечного договору № 146 від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано договір іпотеки від 30 січня 2008 року, укладений між ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, за реєстровим № 146 таким, що припинив свою дію з 9 жовтня 2008 року.

Заборону на відчуження домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 кадастровий номер 2310400000:12:013:0184, накладену при посвідченні договору іпотеки від 30 січня 2008 року скасовано з внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис № 2988816 про державну реєстрацію обтяжень домоволодіння АДРЕСА_1, що був внесений на підставі іпотечного договору від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 146).

Виключено з Державного реєстру іпотеки на нерухоме майно та їх обтяжень запис № 2988769 про державну реєстрацію іпотеки нерухомого майна домоволодіння АДРЕСА_1, що був внесений на підставі іпотечного договору від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 146).

Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 6489095 про заборону на нерухоме майно: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310400000:12:013:0184, що був внесений на підставі іпотечного договору від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 146).

Виключено з Держаного реєстру іпотек запис № 6489495 про іпотеку - земельну ділянку по по АДРЕСА_1, кадастровий номер 2310400000:12:013:0184, що був внесений на підставі іпотечного договору від 30 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстровий № 146).

У задоволенні позовних вимог до ТОВ "АТУР" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Брокбізнесбанк" просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що 30 січня 2008 року між АБ "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ТОВ "АТУР" було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ТОВ "АТУР" отримало кредит у розмірі 1 600 000 грн. із сплатою 18% річних на строк до 10 грудня 2011 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та позивачем по справі 30 січня 2008 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є земельна ділянка площею 0,0800 га та розташоване на земельній ділянці домоволодіння загальною площею 128, 7 кв.м., житловою площею 79, 3 кв.м. з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

1 лютого 2008 року між банком та ТОВ "АТУР" було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за якою проценти нараховуються в межах терміну користування кредитною лінією, що визначений в п. 1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитною лінією із розрахунку фактичної кількості днів в році та календарної кількості днів в місяці, починаючи з 1 лютого 2008 року. При розрахунку процентів враховується день надання кредитної лінії і не враховується день повернення Кредитної лінії.

7 травня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, пункт 1.1.1 кредитного договору доповнений наступним змістом: "Банк надає позичальнику в межах встановленого ліміту кредитної лінії транш у сумі 90 000 грн. у строк до 7 травня 2008 року", а також пункт 1.1.3 кредитного договору викладений у наступній редакції: "Процентна ставка за користування частиною кредитної лінії у сумі 1 510 000 грн. становить 18% річних. Процентна ставка за користування частиною кредитної лінії у сумі 90 000 грн. становить 22% річних.

9 жовтня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, якою пункт 2.4 кредитного договору викладений в наступній редакції: "Повернення кредитної лінії здійснюється шляхом здійснення платежу (траншу) на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику. Кінцевий строк кредитної лінії не пізніше 10 грудня 2011 року".

9 жовтня 2008 року між банком та ТОВ "АТУР" було укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору, якою пункт 2.4. кредитного договору викладений в наступній редакції: "Повернення кредитної лінії здійснюється шляхом здійснення платежу (траншу) на позичковий рахунок, відкритий банком позичальнику. Кінцевий строк кредитної лінії не пізніше 10 грудня 2011 року".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок укладення додаткових угод до кредитного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя перед банком, а також із того, що банк пропустив строк, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги до поручителя.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553- 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Суди на зазначене уваги не звернули.

З огляду на викладене ухвалені судами рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2014 року скасувати, справу в передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.