Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,

Парінової І.К., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, треті особи: комунальне підприємство Київської обласної ради "Обухівське бюро технічної інвентаризації", приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на те, що в 2004 році на орендованій у Обухівської міської ради земельній ділянці по АДРЕСА_1 ним за кредитні кошти було побудовано двоповерхове нежитлове приміщення під магазин-кафе. На зазначене нерухоме майно він отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зареєстроване в Обухівському бюро технічної інвентаризації. У березні 2009 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі на другому поверсі, а саме кімнати площею 35,7 кв. м за ціною 102 840 грн. Проте остання фактично кошти йому не сплатила. В подальшому ОСОБА_4 незаконно оформила право власності не тільки на придбану нею кімнату, а також і на інші споруди, що належали йому та відчужила їх своїм синам. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 від 05 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та зобов'язати відповідачів і комунальне підприємство Київської обласної ради "Обухівське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП КОР "обухівське БТІ") привести майно у відповідність ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року; передати в натурі належне йому нерухоме майно та стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14 березня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_3 продав належні йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 липня 2004 року 35,7 кв. м від загальної площі 74,4 кв. м. ОСОБА_4, що складає частину нежитлової будівлі: магазину-павільйону (а. с. 11, том 1).

Згідно з п. 5 вказаного договору ціна зазначеної нежитлової будівлі за домовленістю сторін становить 102 816 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, КП КОР "Обухівське БТІ", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради від 17 травня 2011 року № 471, скасовано свідоцтво на право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1, площею 47,9 кв. м, видане на ім'я ОСОБА_8 за № 6637753 та зобов'язано ОСОБА_8 повернути частину приміщення мансарди площею 12,2 кв. м.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_4 продала належне їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 червня 2011 року нежитлове приміщення загальною площею 47,9 кв. м ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а. с. 10, том 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року рішення апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року скасовано та залишено в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року ( а. с. 17, 18, том 1).

26 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області із заявою про приведення рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 17 травня 2011 року № 471 та свідоцтва на право власності ОСОБА_4 у відповідність до рішення Обухівського районного суду від 28 грудня 2011 року (а. с. 19, том 1).

Листом від 01 листопада 2012 року виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області повідомив позивача про те, що додаткових рішень для вирішення зазначеного вище питання не потрібно, оскільки рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради від 17 травня 2011 року "Про узаконення зміненої площі магазину, що знаходиться у АДРЕСА_1 після проведеної реконструкції з добудовою сходів та оформлення права власності ОСОБА_4" та свідоцтво на право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 площею 47,9 кв. м, видане на ім'я ОСОБА_4 за № 6637753, скасовані рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 грудня 2011 року. Зазначеним листом позивачу для приведення майнових прав ОСОБА_4 у відповідність до прийнятих судових рішень рекомендовано звернутися до КП КОР "Обухівське БТІ" із заявою про внесення змін до реєстру прав на нерухоме майно (а. с. 20, том 1).

22 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернувся до КП КОР "Обухівське БТІ" із заявою, в якій просив привести всі реєстраційні документи у відповідність до рішення Обухівського районного суд Київської області від 28 грудня 2011 року (а. с. 21, 22, том 1).

Листом від 26 грудня 2012 року № 1592 КП КОР "Обухівське БТІ" повідомило позивача, що в період чинності рішення апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2012 року до моменту його скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 03 жовтня 2012 року ОСОБА_4 було відчужено спірне майно та, оскільки нові власники набули майно в установленому законом порядку, виконати рішення суду немає технічної можливості (а. с. 23, том 1).

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на момент вчинення спірного правочину ОСОБА_4 була власником вищезазначеного нежилого приміщення та мала право розпоряджатися належним їй на праві власності нерухомим майном. Крім того, захист прав позивача, який вважає себе власником майна можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Такі висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, якала не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, захист прав позивача, який вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 25 червня 2014 року в справі № 6-67цс14 та від 19 листопада 2014 року в справі № 6-170цс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3, 4 ЦПК України право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційний інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у визнанні недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_5, оскільки зазначений договір було укладено в момент, коли ОСОБА_4 була власником спірного нежитлового приміщення, та відповідно мала право на його відчуження.

Також, оскільки позивач не є стороною спірного договору купівлі-продажу, то визнання цього договору недійсним не можна вважати належним способом захисту його прав, він має право на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України на витребування майна, яке було предметом цього договору.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, отже колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.