6-1583св15 Про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - 04.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона спільно проживала з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5 Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, до 7 років позбавлення волі. На теперішній час ОСОБА_4 перебуває у Київському СІЗО у зв'язку з вчиненням злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Із часу народження дитини і до теперішнього часу відповідач жодного з батьківських обов'язків не виконав: не спілкується з сином, не проявляє до нього батьківської турботи, не цікавиться його життям, не турбується про його фізичний і духовний розвиток. На теперішній час відповідач повністю ігнорує факт споріднення з сином. За таких обставин, уточнивши під час розгляду справи вимоги позову, ОСОБА_3 остаточно просила позбавити відповідача батьківських прав, стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 320 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року, позов задоволено частково.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 стосовно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині позбавлення його батьківських прав стосовно сина, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, у випадках: якщо вони не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Пленум Верховного Суду України у п. 15 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) роз'яснив, що, розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2009 року у справі № 1-568/09 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна (а. с. 8-12).

11 листопада 2011 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб із ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу взяла прізвище ОСОБА_3.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3, затвердженого головою Липовецької міської ради 15 квітня 2014 року, ОСОБА_3 проживає у житловому будинку, що належав її покійному діду ОСОБА_8, разом із чоловіком ОСОБА_7 та двома дітьми.

Комісія із захисту прав дитини дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітнього ОСОБА_5, про що складено відповідний висновок від 15 вересня 2014 року за № 01-3698.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд на підставі матеріалів справи встановив, що відповідач не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини - сина ОСОБА_5 - в обсязі можливостей, які він мав, будучи ізольованим від суспільства та перебуваючи в місцях позбавлення волі, зокрема не спілкувався з дитиною ні по телефону, ні шляхом листування.

Під час розгляду справи не встановлено факту намагання відповідача брати участь у вихованні дитини у будь-який спосіб, натомість встановлено факт ухилення його від виконання своїх обов'язків із виховання дитини.

За таких обставин, ухвалюючи рішення у справі, суд обґрунтовано погодився із висновком Органу опіки та піклування Вінницької міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, висновки якого підтримав й апеляційний суд, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213- 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.